Революція і соціальні стандарти

Цей тиждень ознаменовано трьома, як на мою думку, історичними рішеннями і паралелями. «Все прогресивне людство» відзначає 99-ту річницю «Великої Жовтневої соціалістичної революції». Саме тоді народився демон тупізму, людиноненависництва, закрайньої жорстокості та зневаги до людської гідності. У листопаді 2004 та 2013 років українці довели, що вони в цей шабаш не грають. За «парєбрікам» ще грають.

Зокрема, у «країні рад» народився дивний термін: «на общєствєнних началах». Вважалося, що суспільне добро можна творити лише у вільний від роботи на СССР час і виключно безкоштовно. Професійно і якісно творити добро не в межах системи – зась. Цей стереотип досі побутує. Його підтримує і суспільство, рятуючи у вільний від основної діяльності час армію, здаючи кров, останні кошти, малюючи дитячі малюнки і молячись за своїх, які – ТАМ.

Громадянське суспільство в Сумах вкотре довело, що на рівні з Києвом і Львовом ми в авангарді боротьби у країні за злам «савєцкіх» стереотипів. На минулому тижні коаліція громадських організацій з лідерством клубу «Шанс» Олексія Загребельного вкотре це довели. Наша область першою впроваджує так зване соціальне замовлення. Ні для кого не секрет, що держава свої функції по роботі з соціально незахищеними верствами населення, у боротьбі з соціальними хворобами (СНІД, гепатит, туберкульоз), неформальній освіті тощо, пасе заднього. А громадські організації це роблять успішно. Дайте лише повноваження, гроші і не заважайте працювати. Програма пройшла погодження з адміністрацією області і внесена на розгляд обласної ради. Попри усю незлагодженість у співпраці адміністрації і ради – вона напевне буде проголосована. Все ж ми можемо домовлятися, коли прикрутить. Це добре.

І третє. Відставка Міхо Саакашвілі. Він явно заявляє про похід у політику. Це буде новий проект, на фоні збанкрутілих після Е-декларацій попсових політичних проектів. Але ось яка біда. Він теж буде апелювати до громадських організацій, включаючи певних лідерів громадської думки у свій проект. А це розпорошення сил і можливостей.

Ми одночасно і на порозі нових можливостей. І на порозі «грандіозного шухера». Як буде – залежить лише від нас. Нашої готовності і вміння критичного мислення. Якщо ми будемо вищими за політичні амбіції, пацька у хліву чи собачі будки на власних дачках – у нас буде шанс стати консолідованою нацією. Витравити у собі «савєцкую власть». Побудувати ментальний бордюр проти «парєбріка». І навчити власних дітей гідності. Ну, чи вони нас. Дай Боже нашим дітям сміливості стати іншими. Слава Україні!