Ректор сумского вуза о поездке в Китай

Китайский вариант. Сучасна українська вища освіта орієнтована на західноєвропейські та північноамериканські зразки. Так склалося історично, та й ментально і територіально Західний світ нам ближчий за будь-який інший. До того ж і самі успіхи європейських вишів – освітні та наукові – говорять самі за себе, й українське суспільство достатньо проінформовано про те, що і як там робиться. Тому українські студенти, викладачі, ректори – з тих, хто шукають для себе додаткові можливості, намагаються співпрацювати з європейськими вишами, і сьогодні такою інтеграцією вже нікого не здивуєш. І це логічно і ефективно, хоча з кожним роком конкуренція на цьому напрямку зростає. Тож коли в соціальних мережах поширилася інформація про те, що ректор Сумського Національного аграрного університету (СНАУ) Володимир ЛАДИКА знайшов партнерів для свого вишу в Китайській Народній Республіці (КНР), ми одразу ж напросилися на розмову. Бо, по-перше, Китай, як писав відомий економіст, веде за собою весь світ, а по-друге, це однозначно нова цікава сторінка для сумської вищої освіти. Отже, доктор економічних наук, професор, академік НААН України, ректор СНАУ Володимир ЛАДИКА розповідає про те, яким вітром його занесло до Китаю і що робитимуть там українські викладачі, а тут – китайські студенти.

ЩАСЛИВА ВИПАДКОВІСТЬ. Під час мого навчання в Москві (1989 р.) в Радянському Союзі проходив рік КНР, і на ВДНГ проходила виставка китайського народного господарства. Виставка, до речі, мене вразила – яскравою кольоровою гамою, вмілим просуванням продукції, то був справжній піар! І так склалося, що мені, аспіранту, доручили супроводжувати професора Ван Фу Чжоу з Тянзинського аграрного університету. Ми обмінялися координатами, він мені на листку паперу чи не вісім адрес китайською написав. Я написав йому одного листа, на який отримав ввічливу відповідь. Після цього наше спілкування припинилося, змінилися і обставини – розвалився СРСР, а я повернувся до Сум. І от в 2005 р. кількох ректорів українських вишів, в тому числі і мене, запрошують до Китаю на святкування ювілею Пекінського аграрного університету. І я подумав: а чи не написати шановному професору Ван Фу Чжоу? Знайшов адреси, ним написані, і відправив без особливих сподівань, бо, напевне, пану професору мало бути вже десь під вісімдесят років. І що ви думаєте? Приходить від нього відповідь: «Я вже не працюю в університеті, але я – почесний професор, можу вас зустріти…»
ЗНАЙОМСТВО З КНР. Зустріч у нас відбулася дуже приємна, а потім ми поїхали в Тянзцинь, за місцевими мірками – не дуже велике місто, всього 11 млн… Скажу, що середній рівень вишу виявився дуже схожий на український, що не дивно, бо багато викладачів пройшли викладацьку школу СРСР. Ми домовилися про співпрацю. Масштаби Китаю мене неймовірно вразили. Головні події конференції проходили в Гуанчжоу, це велике місто на півдні Китаю, і коли ми побачили той університет… Праворуч – корпуси, скільки ти бачиш (60 тис. студентів), а ліворуч – скільки око бачить, стояли спортивні майданчики. «Це традиція нації – слідкувати за власним здоров’ям. Ми живемо довго, бо думаємо і про дух, і про тіло», – така була відповідь на наші запитання.
КИТАЙ ЯК МЕТА. З тих пір мене не покидала думка про співпрацю з КНР. Основна маса іноземних студентів, що навчаються в Україні, зорієнтована на медицину і різного напрямку творчі професії. До аграрного сектора не дуже велика увага, м’яко кажучи. Думка моя була суто прагматична – залучити до навчання у СНАУ китайських студентів. Але події 2013-14 рр. в значній мірі знизили кількість студентів із Китаю. Найшвидше це пов’язано з тим, що в Китаї дивляться на Україну очима російських мас-медіа, а інші можливості, в т.ч. соцмережі, вельми обмежені.
Якось мені подзвонили колеги з Харківського університету ім. Каразіна і повідомили, що китайці шукають в Україні партнерів. Згодом з представниками університету ім. Каразіна ми поїхали до м. Сінцянь (провінція Хінань) до Європейського агрофізичного інституту, також побували в їхньому технопарку.
НОВІ ВРАЖЕННЯ. Місцева мерія (!!! – прим. редактора) виділила дуже велику площу, де побудували великі приміщення лабораторні, аудиторні, інші, куди науковці та бізнесмени заходять для реалізації проектів. Мінімальна орендна плата, біля технопарку – будинки, де проживають вчені… Китайські колеги пояснили, що у них існує дві програми розвитку науки. Одна працює давно, називається «Тисяча вчених світу» – китайці хочуть, щоб у них працювали кращі вчені з усього світу. А другий проект – це «Шовковий Шлях», або, як вони кажуть, «Один пояс – один шлях». І технопарк побудований наполовину для китайських вчених, а наполовину – для іноземних. І коли я почав вникати, яка ж наша роль і місце в процесі, виявилося, що у них взагалі інший підхід до науки. Будь-які дослідження фінансуються через т.з. «операційну компанію», яку представляють прогресивні бізнесмени, які виступають умовним посередником між виробником і науковцем. Держава дає кошти тільки тим науковцям, які підтвердили, що їхніх науковий продукт може бути комерціоналізований, тобто стати товаром на ринку. Що це значить? Що 99,99% наукових розробок знайдуть, буде практично втілене. У Китаї що прикладна наука, що фундаментальна виходить на конкретний комерційний результат.
НОВІ МОЖЛИВОСТІ. У ході бесід з’ясувалося, що в місті також є Хінанський агрофізичний інститут. Він виявився для нас спорідненим, ми підписали з ним угоду, і, власне, я сам не очікував на такий швидкий результат. Зараз ми вже маємо дуже серйозне листування, бо китайські колеги після моєї презентації зацікавилися тим, про що годі було і мріяти. Тож сьогодні йде мова про відкриття філії СНАУ в Хінанському університеті. А зацікавилися вони ветеринарною медициною. На що я не розраховував, так це точно на такий поворот. Бо є у нас солідний економічний блок із акредитацією ЕС, інше, але китайські колеги ще раз підтвердили, що вони дуже прагматичні. Ветеринарна медицина у нас розвивається дуже добре, це одна зі спеціальностей, що закриває не просто державне замовлення, а всі ліцензовані обсяги! Тобто ми набираємо студентів більше, ніж будь-хто!
Що ще цікаве в їхній системі освіти? Вони працюють по системі 2+2 або 2+3, тобто студент вчиться два роки в Китаї, а три, наприклад, в Україні. Наші викладачі їдуть туди як запрошені професори і читають там разом із місцевими, а потім студенти приїжджають сюди. Єдине зараз серйозне питання – це узгодження навчальних планів, що студенти могли отримати два дипломи – український і китайський. Дистанційна освіта працює, до того ж, у нас дуже добре. Сьогодні ми пройшли вже дві третини шляху до створення нашої філії в Китаї.
Паралельно ми ведемо розмови про підготовку кандидатів наук, докторів філософії на нашій базі, бо ми маємо свою спецраду, і підготовкоюу магістрів.
ЩЕ ОДНА ПОЇЗДКА. Не можу не сказати про другу мою поїздку – до провінції Дзядзян у місто Ханчжоу, це десь 350 км від Шанхаю, а головним містом для нашої співпраці може стати місто Джуджи, де вже створений китайсько-український інститут. Важливо те, що це, в основному, впроваджувальні проекти, де патенти залишаються українськими, і людина, що тримає патент, буде отримувати роялті, тож Україна тут нічого не втрачає. Підкреслю також, що всі ці інститути створюються при мерії м. Джуджи, і саме мерія є спонсором цієї наукової діяльності. При тому, що лабораторна база там світового рівня!
Тут трохи інший напрямок – чиста біотехнологія, і є також бажання відкрити філію. Там будемо підтримувати лісівництво, бо в тій провінції багато лісів. У нас є сьогодні факультет агрономічний, на якому є і лісівництво, і екологія, і садово-паркове господарство. Крім того, працюватимемо по напрямку харчових технологій, бо цей інститут у м. Джуджи був створений для розробок по забезпеченню потреб по здоровому харчуванню. Це і сировина, і харчі. У нас є факультет харчових технологій, і ми можемо претендувати на повноцінне співробітництво.
КОРИСТЬ ДЛЯ СНАУ. Всі ці інститути спрямовані на науку, а індикатором результативності науки є статті у серйозних світових наукових журналах, які дають індекси цитувань. А це – рейтинг нашого СНАУ. Ми започатковуємо абсолютно новий освітній обмін, студенти з Китаю навчаються у нас, платитимуть гроші СНАУ, а ми – податки в м. Суми. Наші викладачі змушені будуть досконало вчити англійську мову, хоча у нас і зараз 52 викладачі мають підтверджений рівень англійської В2, і це без кафедри іноземних мов, тобто десь до сотні викладачів. Це десь третина від усіх, і цього, звісно, мало, потрібно, щоб 80-85% викладачів вільно володіли англійською. І ця співпраця з Китаєм має спонукати викладачів самовдосконалюватися. Так, сьогодні за рейтингами СНАУ – другий-третій по Україні серед аграрних вишів, але час не стоїть на місці.
Тож Китай ми розглядаємо як майданчик, де ми можемо реалізувати наші сучасні освітні платформи, наукові платформи, плюс, звісно, не останнє місце займає наш інтерес до китайських студентів.
КИТАЙСЬКИЙ СЕКРЕТ. Я запитав: «Як вам вдається створювати таку конкурентну ситуацію? Бо ми дивимося на Китай все ж таки як на країну з однопартійною системою і чіткою ієрархією». Відповідь така: «У нас абсолютна конкурентність між провінціями!».
Тобто будь-яка провінція не чекає вказівок зверху, а самостійно приймає рішення і працює.
ПРО КОРИСТЬ КОНКУРЕНЦІЇ. В нашій освіті ми також знаходимося в конкурентному середовищі, і для мене, чесно скажу, дуже приємно, що у нас майже 21 С тепла в приміщеннях. Ми повністю відмовилися від природного газу. Ми весь час повинні були просити дозволу включити опалення, виключити опалення, і таке інше. А зараз у нас 40 тис кв/м опалюються, і на жоден день не зупинимо занять. А все тому, що ми запустили свою котельну. Ми боремося за українського студента, тому що хочемо мати державне замовлення, і ми його маємо – в цьому році набрали студентів стільки ж, як і в минулому. Ми самі шукаємо інвестицій. Конкуренція завжди спонукає до мозкових атак і пошуку шляхів розвитку. Думаю, ми в напрямку не помилилися. В 2017 р. ми випустили 150 іноземних студентів, а набрали 200. І це також є свідченням визнання вишу в міжнародному середовищі. Хочемо, щоб було більше, звісно.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК РОЗВИТОК. Я думав, що ми деякою мірою копіюємо Польщу. Виявилося, що така реформа вже давно працює в Китаї. Там мер – це мер не тільки міста, а й території десь близько в радіусі 100 км навколо. Там мер – це не той мер, як ми його розуміємо в Україні. Це керівник великої території, яка охоплює радіус до 100 км навколо міста. Грубо говорячи, це об’єднані територіальні громади в Китайському вимірі. Відповідно, мер опікується і інфраструктурою, і продовольчою безпекою, і всім іншим. І це логічно, бо йдеться про фінансовий ресурс, а фінансовий ресурс де? В місті. Там – виробництво, додана вартість, гроші, що можна інвестувати.
Ми йдемо тим же шляхом. І адміністративна реформа, яка сьогодні реалізується в Україні, це подібний шлях. Так, зараз політично важко, але, думаю, моє бачення таке, що згодом до Сум, як і до інших міст, приєднуватимуться значна частина громад, що розташовані навколо. Бо якщо прагматично подивитися на бюджети, то всі розуміють, що основні гроші сконцентровані в містах, і ті позитивні інфраструктурні зміни, що зараз відбуваються, очевидні. Але ж вони не можуть розповсюдитися за межі міст, бо є Бюджетний кодекс. А якби це була єдина громада, то наші села могли б виглядати зовсім інакше. Тому, думаю, велике об’єднання громад – це лише питання часу, це демонструє практика успішних держав.

Цитата
«Переконаний, що суспільство мусить мати здорове харчування, вести здоровий спосіб життя. Виші – це одні з тих осередків, де є можливість формувати такий підхід до життя»

Вріз
Співпраця, що має СНАУ зараз із КНР, ефективна і дуже обнадійлива
Розмовляв Євген Положій, “Панорама” №47