Противостояние в Сумах: виновные не наказаны (фото)

В ночь с 26 на 27 января 2014 года в Сумах разогнали Майдан. Сегодня на сессии Сумского горсовета депутаты от «Свободы» Юлия ЛЕВЧЕНКО вспомнила те события и огласила депутатский запрос к прокурору Сумской области по поводу расследования тех событий.
Мы подобрали фото из архива газеты, которые напомнят, какими были Сумы в то время.

Володимир Луговий, заступник голови Сумської обласної організації ВО “Свобода” про події.
Два роки від ночі розгону сумського Майдану: чи будуть покарані винні?

«Сьогодні минає другий рік від страшної події в історії міста, в історії боротьби містян проти окупаційного режиму Януковича і його прихвоснів у погонах. Минає другий рік від страшної зимової ночі розгону сумського Майдану. Час не стоїть на місці, і ті події – вже історія. Однак згадки про ту ніч наповнюють люттю та бажанням добитись справедливості, адже жоден, хто тоді бив кийками літніх людей та беззбройну молодь у Будинку Рад, ті, хто віддавав злочинні накази правоохоронцям, досі не покарані. Чому досі не досягнуто справедливості, через два роки після тих подій?
Згадаймо той день. Подіям нічного розгону передувало мирне віче 26 січня 2014 року, коли в Сумах на Площі Незалежності громада вирішила мирно взяти під контроль приміщення Будинку Рад, аби унеможливити діяльність тодішнього режиму Януковича і його представників у місцеві владі. Окрім того, тоді на вулиці був страшенний мороз і активісти, які чергували у наметовому містечку на центральній площі запропонували влаштувати революційний штаб безпосередньо на першому поверсі Будинку Рад. У цей час Сумську ОДА та Сумську обласну ради контролювало близько сотні міліціянтів, аби попередити захоплення будівлі. Ще близько двох сотень правоохоронців перебували всередині приміщень. Вони забарикадували усі входи до приміщень та вікна дерев’яними щитами.
Тож на тому мітингу представники тодішніх опозиційних сил вирушили до ОДА для переговорів із міліцією, аби ті не спричиняли конфлікту з громадою та надали доступ до будівлі. У результаті переговорів правоохоронці відступили до заднього двору адміністрації, зняли блокаду та дозволили громаді зайти до фойє Будинку Рад. Окрім того, була досягнута домовленість – у разі, якщо раптом міліція оголосить перебування у приміщенні незаконним – люди отримають можливість мирно зібрати речі і покинути приміщення. Таким чином містяни мирно узяли під контроль перший поверх приміщення Сумської обласної ради та почали влаштовувати там побут – готувати чай, бутерброди, місце для відпочинку тощо. Мітингувальники облаштували у приміщенні облради пункти обігріву, медичний пункт та їдальню. Письменники, місцева інтелігенція читали вірші, поеми для активістів. Історики – читали лекції. Інша частина протестувальників, зорганізувавшись, на вулиці забарикадувала мішками зі снігом входи до Сумської ОДА. Біля цих барикад були встановлені металеві діжки для вогнища та виставлена охорона.
Вже вночі відбулась подія, що сколихнула все місто. В ніч з 26 на 27 січня 2014 року, коли у приміщенні Будинку Рад на ніч залишалось не так багато активістів, без будь-якого попередження, не дивлячись на попередню домовленість про перебування активістів у цій будівлі, близько 150 правоохоронці, які залишалися на другому поверсі будівлі та задньому дворі, почали розгін мітингувальників. Сотня народної самооборони намагалася захистити протестуючих від кийків міліціянтів і тому найперша взяла на себе удар. Мітингувальників, які почали покидати приміщення, міліціянти наздоганяли, збивали з ніг та били вже лежачих. Зокрема, одним з тих, хто найбільше постраждав під час розгону, був свободівець Дмитро Шеремет, якого затримала міліція. Від поранення голови усю ніч він стікав кров’ю у приміщенні міського відділку. Лише зранку, коли Дмитро від втрати крові втрачав свідомість, його доставили у лікарню. Окрім того, міліціянти сильно побили та затримали голову місцевої ветеранської організації 78-річного Володимира Майбороду. В ту ніч біля будівлі чатували автозаки. Людей затримували без пояснення причин та доставляли до міського відділку міліції.
Після подій тієї ночі протягом двох днів було затримано або висунуто підозри та визначено вироки від домашнього арешту до умовних термінів за “фактом захоплення групою невстановлених осіб приміщення Сумської облдержадміністрації та Сумської облради, блокування будівлі з метою перешкоджання нормальній роботі державного органу, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України” для 17 активістів: Олександра Репетуна, Юрія Ткаченка, Олега Шияна, Романа Куликова, Олександра Ревенка, Олега Шарога, Олександра Товстуха, Василя Кучеренка, Владислава Медушевського, Ольги Фірсової, Любові Ніконоровій, Дмитра Шеремета, Юрія Шнітка, Олександра Кукси, Георгія Ігнатьєва, Дмитра Лантушенка, Володимира Майбороди.
Після того активістам, зокрема і сумським свободівцям, постійно надходили погрози фізичної розправи від невідомих. За майданівцями спостерігали, чатували їх біля помешкань, залякували.
Той розгін був нічим іншим, як остання потуга загнаного у кут режиму Януковича і його прихвоснів місцевого рангу. Після тих нічних подій сумський Майдан став ще більш велелюдним, активісти були готові до рішучих дій. Назад шляху вже не було…
Протягом двох років після тих нічних подій жодних винних у кривавих нічних подіях, незаконному затриманні та необґрунтованому відкритті кримінальних справ проти активістів не було знайдено та покарано. Ба більше, ті, хто найімовірніше віддавали наказ на “зачистку” сумського Майдану, навіть не були відсторонені від посад. Зокрема, колишній начальник міського відділу УМВС Володимир Рапута був переведений до Чернігова, де продовжив свою посадову діяльність.
На даний момент прокуратура Сумської області повідомляє, що нині двом співробітникам прокуратури у зв’язку з розгоном сумського майдану повідомлено про підозру у вчиненні злочину. Судом вони були відсторонені від виконання своїх обов’язків. Також прокуратура просила для одного з підозрюваних у якості запобіжного заходу призначити приватне зобов’язання, але слідчий суд Зарічного райсуду відмовив. Щодо другого запобіжний захід ще не затверджено.
На даному етапі доля цих розслідувань невідома. Чисельні звернення, запити та заяви стосовно тих кривавих подій від громадських активістів, небайдужих містян, учасників тих подій до правоохоронних органів та органів прокуратури є безрезультатними, відповіді цих органів стосовно тих подій є бюрократичними та популістськими. На даний момент досі не покарано жодної посадової особи, яка могла би бути причетною до кривавого побоїща в ніч з 26 на 27 січня 2014 року у Сумах.
Примітним є те, що подібна ситуація є всеукраїнською. У більшості міст Україні, та й у Києві, гальмується будь-яке розслідування злочинів правоохоронців проти активістів під час Революції гідності. Посадові особи, правоохоронці, які були причетні до жорстоких розправ проти майданівців, або повтікали, або просто заочно визнані невинними і жодних справ по ним не провадиться. Пройшло два роки від подій розгону сумського Майдану – розслідування так само “буксує”, і винних, здається, просто не хочуть шукати.
Як таке може бути? Кожен з нас – учасників тієї революції – своїми силами, кров’ю боровся із тим ненависним режимом Януковича, цеглинку за цеглинкою виймав з муру того режиму, аби той впав і більше ніколи не відновився. Не дарма свободівець Юрій Сиротюк назвав її “Революція гідності”. Ми дійсно бажали вибороти свою, українську гідність, яку нищили роками, десятиліттями. Однак всі здобутки революції – отримані силами українців, кров’ю Небесної сотні – були просто змарновані “новою” владою Порошенка.
І тепер ми маємо двох ворогів: зовнішнього – одвічного і підступного, та внутрішнього – хитрого і непроукраїнського. І відповідь, чому досі не покараний жоден винний у побитті, вбивствах, тортурах українців під час Революції, лежить у площині питання: “А чи українська за суттю ця “постмайданівська” влада?” І лише тоді, коли українці зрештою усвідомлять та знайдуть правильну відповідь на це питання, буде покараний кожен, хто здійняв руку, кийок чи гвинтівку на український народ».