Про вибухи, тишу і каламуть

Щоденник сумчанина

ПОНЕДІЛОК, 26 ЛЮТОГО. У Сумах день звичайний. Навкруги вибухи, в самому місті досить тихо, хіба що почув про підтоплення підвалу в центрі міста, хіба ж то новина?! Та це раніш був просто підвал, а тепер на нього розраховують як на сховище! Сам, слухаючи сирену тривоги, вже нікуди не біжу, але це тому, що не маю на руках малих. Тож вдало граю крижаний спокій, хоча б для самого себе. Не бачили ми ще, як кажуть, смаленого вовка!

ВІВТОРОК, 27 ЛЮТОГО. Новини. Знов про міжнародні справи, про те, як Україна ось незабаром отримає ще допомогу зброєю і коштами. Нудно слухати, бо вже третій рік йде, як цю нашу війну в світі погодились визнавати війною, а не “конфліктом” чи “операцією”. Допоможіть сусідові знищити тарганів, бо до вас перелізуть! Ні, спробую хоча б тимчасово ізолюватись від політичних новин, хіба що про події на фронті слухатиму.

СЕРЕДА, 28 ЛЮТОГО. Безліч дрібниць крадуть залишки життя. Варто не займатись поточними побутовими справами хоч три дні – в хаті безлад і розкардащ. Я ж приходив сюди тільки ввечері до ранку, поводився тихо-пристойно, а вже знов гора брудного посуду і сміття! Цілий день працював оператором віника і ганчірки, для фону знайшов якусь медитативну тібетську музику. Дуже сприяє будь-якому очищенню.

ЧЕТВЕР, 29 ЛЮТОГО. Додатковий день зими вирішив використати як вихідний. Нетривала прогулянка містом, спілкування з друзями. Останнє – на жаль, через інтернет. Ввечері неуважно читав про рухи у місцевому “політикумі”. Зрозумів, що і там існують якісь форми життя.

П’ЯТНИЦЯ, 1 БЕРЕЗНЯ. Перезимували! Лишилось тільки розрахуватись за теплопостачання. Ну то вже доведеться примудрятися. Невеличкі непорозуміння з “Київстар” – виявляється, що після росіянської кібератаки вони оплату за місяць клієнтам не скасували, а лише відтермінували, тож терміново довелось шукати гроші, аби не лишитися без інету. Та хіба це горе! Проте, здається прийшла весна. Цього року – дисципліновано, по-воєнному, день у день. Ловлю перше справжнє тепло і сонечко. Біля будинку знов “розкопки”. Є тут неподалік одне місце, де копають, щось заварюють, закопують і навіть асфальтують з року у рік. Я не про те, що ці шановні чоловіки, які борсаються у тій ямі, якісь криворукі – їм насправді спасибі і респект. Але, якщо проблему “копнути глибше”, так, мабуть, на цьому місці хтось щось недодумав. Або швиденько подумав і вкрав. Якщо щось не те – вибачайте, то я сам із собою, у щоденнику можна.

СУБОТА, 2 БЕРЕЗНЯ. Мені підказують, про що думати, а я хочу обирати сам. Про Навального не хочу, про хороброго Макрона і обережного Шольца – теж є кому. “Ментальному хуторянину” більш болить своє. В даному моменті це Одеса. Загиблі люди, діти, кількість жертв невідома, бо ще не все розкопали. Чим є путін знаю, не варто мене переконувати.

НЕДІЛЯ, 3 БЕРЕЗНЯ. Інформаційний шквал. Збиті росіянські літаки, потоплені кораблі, несвідомі польські фермери. Багато чую про хаос, розбрат, стомленість від війни. Проте, дивує те, що небайдужі українці дуже жваво підтримують розмови про велику політику і стратегічні плани, не розуміючи, які процеси відбуваються в Україні. Що з мобілізацією і ротацією військових? Чим закінчуються спорадичні корупційні скандали? Це тільки деякі питання, про які влада з українцями не говорить. Вважаєте, що нам, пересічним, таке не по розуму? Дарма. Справжні людожери полюбляють тишу і темряву.