Про тривоги та спокій

ПОНЕДІЛОК, 6 ЛЮТОГО. Блукав вечірнім містом без ліхтарика. Щось відірвалося від будинку і гучно впало поруч. Присвітив телефоном – чи плитка, чи шматок цеглини. Невлучно. Недосконалість наведення. Всі ці бурульки, сніг з дахів, навіть пакети із сміттям, що вилітають з вікон – воно не таке страшне, як останні новини, хоча й ближче. Вже вдома вмикаю новини – землетрус у Туреччині. Кадри страшніші, ніж життя на моїй вулиці.
ВІВТОРОК, 7 ЛЮТОГО. Багато новин є цікавими, але якось “не про те”. Поважні журналісти і аналітики цитують дурниці, які проголошують їхні не дуже поважні московитські колеги. Ті полощуть язиками лайно в ополонці в рамках ІПСО, або просто за натхненням, а наші повторюють, потім витрачають час і хист на те, щоб спростувати брехню. Про ситуацію на фронті інформувати треба, це беззаперечно. Чому мовчимо про стан у тилу? Що там з корупційними скандалами на всіх рівнях? Громадяни цікавляться, чи, бува, не постраждав хтось з мародерів? Їх часом жорстоко репресують – виганяють з однієї посади на іншу, найзатятіших можуть навіть насварити і у куток поставити на цілий вечір.
СЕРЕДА, 8 ЛЮТОГО. Операція “Чисті руки”. Веду особисту війну, в якій не маю жодних союзників і партнерів. Борюся з брудом, бо хата вже схожа на схованку казкового людожера. “Кацапство розвів”, – сказав приятель, який зазвичай говорить мало та влучно. Пил та сміття піддаються, іржа на раковині і ванній – аж ніяк. Дві дорогущих пляшки “ідеального засобу для миття” – немов у каналізацію вилив. Власне, туди воно і потрапило після завзятого тертя і шкрябання. Зато руки тепер – як у хірурга. А оту іржу, яку так неполіткоректно обізвав мій товариш, остаточно не знищив.
ЧЕТВЕР, 9 ЛЮТОГО. День досить спокійний, а ввечері і вночі – раптові вимкнення світла. Неприємно, але ж ніхто не обіцяв, що цілодобове енергопостачання – це назавжди.
П’ЯТНИЦЯ, 10 ЛЮТОГО. Пригоди зі світлом не випадковість. Знов полетіли “шахеди”, “калібри”, крилаті ракети. Та кажуть, що вже не так щільно і долітає небагато. Знайома бабуся забирає онука зі школи, щойно повідомляють про повітряну тривогу. Вони мешкають неподалік від школи, а решта дітей ховається у бомбосховище. Щоразу! Отаке навчання. Щоб прикрасити сіре життя пригодами, спалив каструлю. Тобто, каструля виявилася багаторазовою, тільки почорніла, а ось ганчірка всередині згоріла досконало. Робиться все просто і весело, за натхненням: залишаєш кипіти на повільному вогні, сам йдеш з хати і мрієш про щось цікаве і приємне. Головне – вчасно повернутись, аби не долучати до своїх розваг сусідів і МНС.
СУБОТА, 11 ЛЮТОГО, Через повітряну тривогу пропустив культурно-мистецький захід, який був призначений у бібліотеці. Підхожу – аж тут тривога. Двері зачиняються, жіночка по той бік до дискусій не вдається, тільки на пояснювальну табличку вказує. То що ж, хай книжка презентується без мене. Сподіваюсь, хороша книжка. А ось у магазинах під час тривоги скупитись можна. Не в кожному магазині, бо деякі зачиняються, а інші – ні. Може, для введення ворога в оману, а може так – нічого особистого, лише бізнес.
НЕДІЛЯ, 12 ЛЮТОГО. Влаштував собі день без пригод. Злам погоди від морозу на відлигу трошки впливає на самопочуття – наче похмільний синдром, тільки без попереднього зловживання. Та не варто жалітися, бо навіть такі порожні дні мають свої переваги – можна нікуди не поспішати, вдумливо палити люльку над чашкою чаю і поставити крапку в щоденнику за цей тиждень. Нові пригоди і несподіванки – це тільки з понеділка. Зауважте, тривоги проголошуються час від часу, а спокій треба зберігати завжди.