Посміхніться, а то стає страшно

Коли ви вступаєте у 2017 рік і у вас не куплена вища освіта, ви проводите якісь історичні аналогії. І задуєте рік 1917, який власне цей світ і змінив кардинально, і не в кращу сторону. Особливо ясно це стало після року 2014, коли ми як і сто років тому вступили у війну. Але висновки приходять не втішні.

Висновок року: загальна освіченість людства наче і збільшується, але в цілому люди тупішають. Коли більшість людей попадають в інформаційний шум з сотень каналів і мільйонів повідомлень, їх картинка розсипається. Кілька відсотків буде здатна вибудовувати з прийнятої інформації логіку і будувати елементарні концепції і стратегії. Інші будуть сіпатись, обирати нових кумирів і назавтра їх проклинати.

Мало того, тупий виборець думає, що він розумний. А нічого немає гіршого для грядущого, ніж впевнена і агресивна глупість.

Звідси і третє : спочатку брекзит, а потім і голосування за Трампа доводять, що виборець у більшості своїй тупий не лише у нас. Англійські бабушки забрали майбутнє у власних внуків із впевненістю, що творять добро. Більшість у Туреччині чи Єгипті завтра проголосує за введення законів шаріату. Відмінить світські уряди і кине дітей у пекло війни, замість того, щоб вони заробляли на туризмі. Бо імами і дервіші будуть переконливіші.

Цього року ми переконалися, що диктатор може довести вже замочений в пропаганді до істерії народ аж до впевненості у своїй богоносності. На росіян страшно дивитися. Коли Росія підтримує тут «шахтарів і трактористів», бомбардує Алеппо – нація аплодує. Упав їх літак з ансамблями – і на будь які натяки типу «нагорода знайшла героя» сичать звідусіль: «бандєри, фашисти, як можна так про загиблих?». Далі з кожним роком істерик буде більше, бо пропагандистам легше розкручувати ситуацію через деструктив і агресію. І ніхто з піарщиків не знає, відробляючи свої гроші, що молох революції з’їсть і своїх дітей.

І лише у нашому місті усе більш-менш. Рік пройшов, витримали. Єдине що я виділив би як події року: а) небачений бюджет міста Суми; б) затягнуту драчку Миколи Клочка і Семена Салатенка, де апарат переміг популізм (хоча популізм своє ще покаже); в) до Сум повернулися Сурми Конституції. І наче увійшли у новий рік. І наче все добре. Але це поки не зайдеш у новинну стрічку. І тоді здається, що ми на порозі великого шухера.