Поради тим, хто шукає дитячого психолога

Діти насамперед страждають від війни – від ворожих обстрілів, бомбардувань, загибелі близьких, руйнувань, пожеж, іншого лиха, що його принесла в Україну росія. У неділю, 17 листопада, росія вдарила ракетою по густонаселеному району міста Суми, в якому мешкає автор статті. Унаслідок ракетного удару загинуло 12 осіб, із них двоє дітей, 9 і 14 років. 37 поранених госпіталізовано. П’ятирічний Макар став мимовільним свідком загибелі свого діда, який не дожив усього три дні до свого 55-річчя. Зрозуміло, хлопчик був приголомшений тим, що сталося!

Як слід батькам та іншим родичам чинити в тих випадках, коли дитяча психіка виявляється травмованою війною? Один із варіантів – записатися на прийом до психотерапевта. Приміром, дитячий психолог на rozmova.me – онлайн-сервісі, де акумулюється актуальна інформація про психотерапевтів з усієї України, здатний надати реальну допомогу дитині, яка отримала психологічні травми в результаті обстрілу та інших негативних чинників, зумовлених війною.

Перш ніж ми розповімо далі, як підібрати грамотного дитячого психолога, на які нюанси слід звернути увагу, ми хочемо познайомити вас із такою інформацією.

Форми вираження дітьми психологічних травм, отриманих у зоні військових дій

Котрий місяць триває евакуація населення прикордонних з рф районів Сумської області. Насамперед вивозять дітей. Ці маленькі громадяни України неодноразово пережили ворожі авіаудари та обстріли, від яких доводилося рятуватися в бомбосховищах, підвалах і льохах. Тож навіть якщо діти опиняються у відносно безпечному місці, за виникнення певних подразників, які психологи називають «тригерами», у пам’яті дитини нерідко виринають болючі спогади, і вона починає емоційно реагувати на ті чи інші тригери. Це може бути щось, що нагадує про травму або викликає почуття страху, тривоги, смутку чи іншої сильної емоційної реакції.

Приклади тригерів, які можуть нагадувати дитині про пережиті військові дії:

• Звукові: гучні звуки, такі як вибухи, сирени або хлопки;
• Візуальні: образи зруйнованих будівель, вогонь або військова техніка;
• Запахи, наприклад, запах диму, може асоціюватися з пожежею;
• Фізичні відчуття: вібрація, схожа на вибухову хвилю, або раптовий дотик можуть пробудити спогади про травму;
• Певні, частіше негативні, слова або фрази, почуті від дорослих або однолітків;
• Емоційні ситуації: конфлікти або стресові події в повсякденному житті здатні нагадати дитині про моменти безпорадності або страху.

Коли дитина стикається з тригером, вона може відчути:

• Фізичні симптоми: прискорене серцебиття, потовиділення, мимовільні рухи, тремтіння;
• Емоційні реакції: страх, плач, тривога, гнів;
• Поведінкові реакції: уникнення певних місць, людей або ситуацій.

Одна з цілей психотерапевта – навчити дитину розпізнавати свої тригери, реагувати на них спокійніше, не лякатися їх, а також знизити в маленького пацієнта рівень стресу, відновити відчуття безпеки і нормалізувати емоційний стан.

Види психологічної підтримки, що надаються дітям, які опинилися в зоні військових дій

1. Оцінка психологічного стану

• Проведення діагностики рівня стресу, тривожності та симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР);
• Визначення індивідуальних потреб дитини та формулювання плану терапії.

2. Створення безпечної атмосфери

• Формування довірчих стосунків, де дитина може почуватися в безпеці;
• Допомога дитині у вираженні своїх почуттів і переживань через слова, малюнки, ігри або інші методи.

3. Робота з травматичними спогадами

– Використання методу когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) – ефективного підходу, який допомагає дітям справлятися з нав’язливими спогадами, страхами та емоційними труднощами, викликаними травматичними подіями. Основна мета КПТ – змінити негативні думки, які спричиняють деструктивні емоції та поведінку, і допомогти дитині виробити здорові стратегії адаптації. Наприклад, психолог допомагає дитині виявити негативні переконання, пов’язані з травмою, на кшталт «Я більше ніколи не буду в безпеці», і замінити їх на більш реалістичні та позитивні;

– Застосування технік десенсибілізації та переробки рухом очей (EMDR, Eye Movement Desensitization and Reprocessing) – психотерапевтичного методу, який використовується для роботи з травматичними спогадами. Основна ідея методу полягає в тому, що травматичні спогади залишаються «застряглими» в мозку пацієнта через сильні емоції, пов’язані з подією. Ці спогади активуються у відповідь на тригери, викликаючи стрес і негативні емоції. EMDR допомагає «розблокувати» і переробити такі спогади, активуючи природні механізми самовідновлення мозку. Приклад застосування зазначеного методу. Якщо дитина боїться гучних звуків через пережитий обстріл, то за допомогою EMDR їй допомагають пов’язати звуки з безпечною ситуацією, в якій дитина перебуває, замінюючи думки «Я в небезпеці» на «Я в безпеці, це просто шум».

4. Управління емоціями

• Навчання дитини навичок саморегуляції: дихальних вправ, методів релаксації та управління гнівом;
• Підтримка у відновленні нормального рівня емоцій, щоб справлятися з тривогою, сумом або провиною.

5. Ігрова терапія

• Використання ігор для вираження пригнічених емоцій і опрацювання травматичного досвіду;
• Допомога через арт-терапію (малювання, ліплення) або пісочну терапію, що особливо ефективно для маленьких дітей.

6. Робота з батьками та оточенням

• Навчання батьків чи інших родичів того, як підтримувати дитину, уникати тригерів і створювати стабільне середовище;
• Спільна робота з учителями, щоб мінімізувати стрес в освітньому середовищі.

7. Соціальна реінтеграція

• Допомога у відновленні навичок спілкування з іншими дітьми та дорослими;
• Підтримка в адаптації до нової реальності, якщо дитина змінила місце проживання.

8. Довгострокова підтримка

• Постійний моніторинг психологічного стану дитини.
• Проведення додаткових сеансів терапії в міру необхідності.

Фактори, які слід враховувати під час вибору дитячого психолога

 

Вибір дитячого психолога – важливий процес, оскільки від його професіоналізму і підходу багато в чому залежить успіх роботи з дитиною. Під час вибору цього фахівця варто враховувати кілька критеріїв:

1. Освіта і кваліфікація. У психолога має бути профільна освіта (психологія або педагогіка з додатковою спеціалізацією). Також бажана наявність сертифікатів про проходження додаткового навчання або курсів підвищення кваліфікації, особливо з роботи з травмами, дитячої психотерапії, ігрової або арт-терапії.

2. Досвід роботи. У психолога має бути досвід роботи з дітьми зі схожими проблемами (наприклад, травми, ПТСР, тривожні розлади). Бажано, щоб фахівець мав досвід роботи в кризових або стресових ситуаціях, якщо йдеться про допомогу дітям із зон воєнних дій.

3. Методи роботи та особистісні якості. Уточніть, які методи і підходи використовує фахівець (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, EMDR, ігрова терапія, арт-терапія). Для дітей важливі м’які, ненасильницькі методи, що враховують вікові та індивідуальні особливості. Психолог має бути терплячим, емпатичним, доброзичливим і вміти вибудовувати довірливі стосунки з дітьми. Важливо, щоб дитина почувалася в безпеці поруч із ним.

4. Рекомендації та відгуки. Шукайте відгуки про психолога від інших батьків. Якщо є можливість, запросіть рекомендації у знайомих, педіатрів або шкільних психологів.

5. Первинна консультація. Зверніть увагу на те, як психолог спілкується з вами і дитиною на першій зустрічі. Важливі ознаки професіоналізму: ставить запитання, детально пояснює свої методи, не квапить дитину і не чинить на неї тиску. Якщо ви відчуваєте, що психолог викликає у вас і дитини довіру, це хороший знак.

6. Вартість послуг. Порівняйте вартість послуг різних фахівців, щоб вона відповідала вашому бюджету. Однак не варто орієнтуватися тільки на ціну, якість роботи важливіша.

Правильно обраний дитячий психолог допоможе дитині впоратися з труднощами та створити безпечне середовище для емоційного зростання і відновлення від психологічних травм, спричинених війною.

Реклама