Поліція Сумщини у персонах: Сергій Кисляков – людина в стилі «ретро»

Керівник військово-лікарської комісії Державної установи «Територіального медичного об‘єднання МВС України по Сумській області» відзначає професійне свято на робочому місці

Лікар, правоохоронець, спортсмен, байкер, філософ, поет – все це сміливо можна сказати про Сергія Кислякова, керівника військово-лікарської комісії Державної установи «Територіального медичного об‘єднання МВС України по Сумській області». А ще він палкий шанувальник бардівської поезії і колекціонер ретро-старожитностей.

Як сказав про нього один з відомих сумських журналістів – він відбувся. Відбувся як лікар. Як чоловік і батько. Як поет. Ми можемо додати, що Сергій Кисляков відбувся як непересічна і талановита особистість.

Народився він 23 серпня 1963 року у Сумах, в родині лікарів. Батько – знаний хірург, мама – педіатр. Після закінчення школи Сергій вирішив продовжити сімейну династію і подав документи до медичного вишу. Проте перша спроба виявилась дещо невдалою, і він цілий рік працював санітаром бригади «швидкої допомоги», опановуючи практичні навички медперсоналу низової ланки. Затим – іспити, і ось в його руках заповітний студентський квиток. За кілька років навчання він разом з трьома друзями вирішує стати саме військовим лікарем, і переводиться до Куйбишевської військово-медичної академії. Доля закидає молодого сумчанина на службу в ракетні війська стратегічного призначення Сибірського військового округу. Про цей період Сергій згадує не інакше як з усмішкою: було і цікаво, і нелегко водночас. Основним засобом пересування дорогами тайги був важкий мотоцикл «Урал», тож, мабуть з тих літ він і зберіг своєрідну любов до байків. Потім було повернення в Суми і розформування військового об‘єднання, де на той час служив капітан Кисляков. Зваживши всі обставини, молодий чоловік переводиться в лави міліції. Там він «виріс» у званні і завершив службу полковником міліції.

Нині Сергій Кисляков очолює військово-лікарську комісію Державної установи «Територіального медичного об‘єднання МВС України по Сумській області». Через його руки «проходять» всі кандидати на службу в поліції або на навчання у вишах системи МВС. Його слово – останнє у висновку, чи може людина бути поліцейським або курсантом. Він, можна сказати, вирішує людські долі.

Незважаючи на зайнятість, Сергій Кисляков знаходить час на свої захоплення: спорт, мотоцикл, поезію. Він активний учасник футбольної команди ветеранів ОВС «Динамо-Імпульс», яка неодноразово виїздила на регіональні та міжнародні змагання. Товариші по «м‘ячу» – це лише невелика частина ближнього кола однодумців і друзів. Сергій говорить: саме завдяки їх підтримці стало можливим видання його поетичних збірок. Перша з них – «Заметки на салфетках. Исповедь МедикаМента». Друга – «Еко-логия любви (история болезни)», і третя, поки що остання, – «Никогда не говорите «никогда». Анафилактический фьюжн».

«Морозный день, и солнце светит ярко,
Не испугать нас лютым февралю.
Я холод разгоню и всем вам будет жарко,
Я обогрею всех, ведь я вас всех люблю».

Зайві питання – як і коли він став писати, звідки у нього беруться римовані рядки. Деякі з його віршів, немов старовинне вино, солодкі й п‘янкі, інші – брутально-скандальні, в третіх звучить сенс життя, кохання і дружби. Від їх глибини і мудрості захоплює подих.

Талант автора оцінив неперевершений Майстер поезії Євгеній Євтушенко. «Любовь – это такое совершенство, что ей завидует несовершенство мира» – ось рядки одного з віршів Сергія, який він написав на виступ Метра перед студентською молоддю. І той був надзвичайно здивований та приємно вражений поетичним талантом лікаря-міліціонера.

І хоча поезія – це найголовніше захоплення Сергія, проте далеко не останнє. Він збирає старожитності минулого століття, і нині має чималу експозицію. В його кабінеті можна проводити уроки історії радянського і пострадянського періоду. Старовинні фотоапарати і телефони, радіоприлади і радіоли, програвачі і справжнісінький старовинний грамофон, арифмометри – предки сучасного калькулятора, годинники, посуд, швейні машинки, вимпели, значки і ще багато ретро-речей – все це він з любов‘ю зберігає як пам‘ять для майбутніх поколінь. А ще – книги, журнали і платівки.
«Я виріс на таких речах, – говорить Сергій Кисляков, – з цього починалось моє життя і цим жила моя родина. Тому особисто для мене це не просто колекція чи збірка випадкових «знахідок». Це стиль і філософія життя. Мені подобаються ці експонати – від них віє минулим, ти ніби торкаєшся самого часу, повертаєшся у своє дитинство, у юність батьків, у молодість моїх дідуся та бабусі». Захоплення стилем ретро цим не обмежується. «Моя ластівка з оленем на капоті» – це Сергій говорить про своє авто, ГАЗ-21 «Волга». – Солідна машина, вона теж з тих часів, і зараз є своєрідним святом для моєї душі».

Ще одне «кохання», яке виринуло з минулого військового лікаря – мотоцикли. «Байк, він чим характерний – на ньому потрібно їхати… поважно, плавно і солідно, впевнено, я в б так сказав. Не люблю галасливих компаній, різного роду зібрань і зльотів, – зізнається Сергій – Я люблю просто дорогу, коли вітер в обличчя, і колеса намотують кілометри, як стрічку. Коли навколо – простір, і ти відчуваєш їзду як політ. Це як дихання рухом, дуже класно, і захоплює незвичайно». Свій Ямаху Драк Стар лікар-поет виводить з гаражу рідко – весь час займає робота, родина і дача. Однак у моменти одиночних поїздок він відпочиває душею і віддається дорозі – диханню рухом і польотом.

Всё хорошо и в сердце и в душе,
Всё хорошо и в жизни и в любви.
Я удержу машину на труднейшем вираже,
А дальше по прямой придут и лучшие дни.

Ось такий він – Сергій Кисляков. Лікар, правоохоронець, поет і філософ. Людина в стилі «ретро».

Відділ комунікації поліції Сумської області