Пєлємєнємєшалка, або Лайфхаки

Так я про лайфаки у боротьбі зі зроZійщен-ням наших дітей.

Нагадаю, що сасєдушкі вважають нас єдіним народам.

Але є дуже мало слів/висловів/речень, які можна сказати українською, а сасєдушкі подумають, що це ви сказали на їх нарєчії.

От класично: цедваашп’ятьоаш/ С2Н5ОН. Пушкіністи подумають, що ви це сказали їх мовою, просто на “южнамговарє”.

У мене є і давній анекдот на цю тему.

Чапаєв питає Пєтьку:

– бил бой, а ви атбілі у бєляков цистерну спірта. Как ти дагадался, шо ета спірт?

– так Васілійіванавіч, запраста. На цистєрнє била шота напісана, но в канце утверждалось — ОН.

Але я про дітей.

Сьогодні у мене був гарний настрій, я без машини і вирішив проїхатися громадським транспортом.

Я дуже неровоо реагую, коли поруч говорять на пушкінськом язикє.

Ні, я звичайно, пів-пушкіна знаю напам’ять (на відміну від 99% росіян), але знаю і не люблю. Бо маю право і відчуття.

І мене дико вибішує, коли народжені в Україні говорять на “вєлікамімагучєм”. Наші діти.

І їду я такий в маршрутці.

І вухо радіє:

– зробіть зупиночку — молода жіночка

– зробіть зупинку — пенсіонерка.

І тут: ТАДАМ — двоє дівчаток-підлітків років по 15ть гордо так:

– сдєлайтєастановачкупажалуста.

А я ж у настрої.

І просто експромтом видаю, без паузи:

Вони: сдєлайтєастановачкупажалуста

Я: Водій, рускіє просять зробити зупинку. Зупиніть, бо вони на Курськ не встигнуть.

Дівчата (з жахом в очах): ми нє рускіє

Я: правда? Ви сумчанки?

Дівчата: Да!

Я: ой, а скажіть, у якій це школі вас заставляють говорити мовою окупантів? Я подзвоню меру і вашу директорку школи вже завтра звільнять. Не можна заставляти дітей говорити чужою мовою.

І тут якраз зупинка.

Дівчата просто вилітають з маршрутки.

Так ось вам лайфак:

Коли хтось говорить здєлайтєастановачку — перекладайте водію:

– тут масквічі просять зупинку.

І тут же убогим сказати — у нас за рускій язик нє сажают. Ми нє варвари. Но на всякій случай будьтє астарожни.

Післяслово: але дітей треба виховувати. Як таке може бути на десятому році війни, щоб 15-річні соромилися мови батьків?

Я би до своїх примінив непедагогічні методи.

Але мої якраз говорять правильно.

Мало зробити українців. Треба, щоб вони стали українцями.