Як Україна вижила у 2022-му, і що таке Перемога у 2023-му

Не можна сказати, що 24 лютого 2022 року життя українців змінилося. Бо змінилося життя – це коли ви поміняли роботу або помешкання, переїхали в інше місто тощо. А 24 лютого у 40 мільйонів українців почалося зовсім інше життя. Скільки б не мав кожен із тих 40 мільйонів людей років на момент початку Широкомасштабної війни – один чи сімдесят – всі ці наші дні, місяці і роки залишилися у далекому минулому. Настільки далекому, що повернутися туди неможливо. Прийміть, будь ласка, цей висновок у якості головного підсумку минулого 2022-го і першого прогнозу на рік 2023-й. Усвідомити цей факт важко, проте необхідно – наш сталий світ і спосіб життя зруйновані майже вщент. 2023-й рік дасть відповідь, торкнеться руйнування тільки України і росії чи охопить також інші країни.

Диво під Києвом
Взяти Київ за три дні, захопити Лівобережну Україні за три тижні, взяти Львів за три місяці – приблизно такий вигляд мав зухвалий план путіна. Усіх переконаних українців – розстріляти, вірних українській ідеї – заслати у концентраційні табори, обивателів – змусити співпрацювати, колаборантів – нагородити і дати їм владу. І це також – не план Гітлера і нацистів. Це – план путіна і рашистів. «Розстрільні списки» українців, яких потрібно ліквідувати – один із засадничих документів російської окупаційної політики. Рашисти планували (і планують) знищити в Україні мільйони людей, не шкодуючи снарядів і авіабомб ні на кого – ні на російськомовні Донбас, Маріуполь, Харків, ні на україномовні Тростянець чи Охтирку. Проте, план загарбників зазнав краху. Аналітики називають багато причин, чому так сталося: і погане планування операції російськими генералами, і прорахунки їхніх спецслужб, і нечуваний опір Збройних сил України, і погодні умови – спочатку мороз, потім відлига і розливи річок, але найголовніше – це шалений опір українського народу. Не було ані тортів, ані оркестрів, ані піонерів з квітами. Зате були коктейлі молотова, партизанські напади і постійна передача координат місцезнаходження ворога. І ворог відступив.

Щасливий квиток
Суми у цій війні поки що витягнули дійсно щасливий квиток. Порівняно з іншими, постійно обстрілюваними прикордонними містами – Черніговом, Харковом, або містами, що опинилися на шляху ворога і були захоплені – Тростянець, Буча, Ірпінь, Гостомель, або містами, що ворог ставив за мету захопити одразу і захопив фактично без бою – Бердянськ, Мелітополь, Херсон – Суми не зазнали ані окупації, ані масованих обстрілів, ані великих вуличних боїв. Усього було помалу – вже вдень 24 лютого по вулицях Сум вільно їздили російські танки, двері Сумської ОДА і мерії були розкриті настіж, але рішучість невеликої групи фактично цивільних людей і масова завзятість кількох тисяч містян створили стихійну Територіальну оборону, рейд українських військових відбив штурм території колишнього Артучилища – і сталося диво.
Ворог блокував Суми, але не намагався взяти місто штурмом, очевидно, очікуючи, що після падіння Києва Суми здадуться самі по собі. Була авіабомба, що вбила 24 людини, були стрілецькі бої на околицях міста і обстріли Веретенівки і «Хімпрома», але, в цілому, місто не зазнало значних руйнувань. Багато людей у березні виїхало на західну Україну або за кордон, більшість, напевне, вже повернулися до рідних домівок із вірою в ТРО і ЗСУ.
Наразі, на відміну від початку Широкомасштабної війни, кордон на Сумщині надійно укріплений і, як запевняють військові, ворог не пройде.

Міста-герої
Найбільше на Сумщині постраждали Охтирка та Тростянець. В Охтирці стояли військові, НГУ, є склад зброї, тож ТРО отримали все необхідне у перші ж дні. Але головне, там знайшлися командири, які змогли одразу ж організувати правильну оборону міста. І Охтирка не здалася, гарнізон тримався, бився, попри шалені обстріли, від яких страждали і гинули, в тому числі, і мирні мешканці.
На сьогодні ще й досі достатньо багато цивільних Сумщини вважається зниклими без вісті. Їх доля невідома, більшість із них, напевне, знаходяться у полоні і утримуються, за свідченнями тих, кому вдалося вийти на волю, у слідчих ізоляторах росії.
Тростянець ворог собі обрав за місце дислокації, тому місто пережило всі жахи окупації – убивства мирних мешканців, катування, ґвалтування, грабунки, руйнування інфраструктури.
Наразі і Охтирка, і Тростянець отримують суттєву міжнародну допомогу і помалу відновлюються.

День Перемоги
Усі ми, вітаючи один одного з Новим роком, бажали Перемоги. Але наскільки реальна Перемога у нинішньому році і що є для України Перемога? Це вихід на кордони 24.02.2022? Чи звільнення Криму і окупованої частини Донбасу? Чи Перемога – це український прапор над Кремлем?
Звісно, третій варіант – ідеальний. Але, проаналізувавши думки політологів, політиків та військових експертів, можна прийти до висновку, що він – нереальний. Принаймні, у 2023-у році. Проблема у тому, що у кремля є ядерна зброя, і колективний Захід, при всій своїй великій допомозі Україні, думає, перш за все, про безпеку своїх громадян, тобто Захід балансує між тим, щоб допомогти Україні досягти максимальних успіхів на полі бою і тим, щоб не допустити Третьої світової війни і удару по власних територіях. Очевидно, ви пам’ятаєте інцидент із ракетою, що впала на території Польщі і вбила двох людей? Напевне, найкраща ілюстрація до цієї тези.
Чи може Україна звільнити військовим шляхом Крим і частково окуповані інші свої території? Напевне, що так, якщо буде забезпечена найсучаснішою західною зброєю, у тому числі, танками, літаками і ракетами, що літають далі, ніж 300 км. Не сумніваюсь, що протягом 2023 р. всі ці види зброї стануть на захист нашої країни. Але спочатку Україні доведеться відбити масований наступ росії. Цього разу, як вони думають, мусять бути враховані всі помилки. Напевне, наступ планується по всій довжині периметру кордону, включаючи Придністров’я, а чисельність живої сили ворога складатиме від 500 тис до 1 млн особистого складу, тобто мінімум у чотири рази більше, ніж на початку Широкомасштабного вторгнення. Рано говорити про якість підготовки цих мобілізованих або про спорядження чи зброю, проте, сам факт такої чисельності вже створює суттєві небезпеки. Це наступ, на який робить ставку путін, як на переможний.
Тому найреальніший варіант Перемоги у 2023 р. – вихід на кордони 24.02.2022 р. Але навіть такий результат у 2023 р. досягти буде вкрай складно. Сьогодні українські збройні сили несуть великі втрати під Бахмутом і Соледаром, можливо, найчисельніші від початку війни. Очевидно, ви і самі бачите, скільки загиблих ховають на Сумщині щодня, і це – не рахуючи зниклих без вісті та поранених. Припускаємо, що втрати ворога ще більше, набагато більше, але, очевидно, що російське командування свідомо йде на такий розмін, бо людські ресурси і резерви України і росії важко порівняти.

Падіння імперії
І все ж таки, лише падіння російської імперії дасть нам повну Перемогу і унебезпечить Україну від війни у перспективі.
Сьогодні російська влада зробила убивства, зґвалтуваннях та грабунок своєю державною політикою. Виявилось, що, наразі, окрім газу, нафти та насилля, російський народ нічого іншого не може запропонувати людству. І коли путін бурмотить, виправдовуючись: «Ми не мали іншого вибору, ніж напасти на Україну», – він не бреше. Бо замість розвитку територій та людей, інвестицій в економіку та добробут, путін і його орда з кдб усе розікрала, і, прикриваючи свої злочини, дегуманізувала за допомогою пропаганди власне населення, яке тепер не може розрізнити добро від зла. Тобто росія епохи правління путіна – це країна стагнації, що програла майбутнє не тільки Заходу, а й Китаю. І з кожним наступним роком, із кожною інновацією і новим джерелом енергії, що замінюють нафту і газ, росія ставала б ще більш маргінальною країною нігілістів, які зневажають всі моральні норми і правила. Тому, звісно, у путіна не було іншого вибору, ніж напустити цих людей на сусідню країну і дозволити їм бути тими, ким вони хочуть – злочинцями, які не несуть відповідальності перед законом за скоєні злочини.
путін розраховував швидко перемогти Україну, мобілізувати тут і у Білорусі всіх наявних здорових і не дуже чоловіків до армії, і поставити ту армію на кордонах із Польщею, Румунією та країнами Балтії, погрожуючи Третьою світовою війною. Напевне, він має повний пакет економічних вимог до Заходу в обмін на мир. І Захід, нарешті, усвідомив цю небезпеку і зробив необхідні висновки – санкції, зброя, блокада.
Тому, знову ж таки, узагальнюючи тези різноманітних аналітиків, у 2023-у і, напевне, ще кілька років поспіль, ми побачимо, як зникатиме економічний та військовий потенціал росії, як слабшатиме імперія і її прогнилий лідер, як згоратиме її удавана велич у горнилі війни з Україною. Зрештою, знесилений, режим кдб-путін впаде і війна закінчиться визволенням і Криму, і всіх окупованих українських територій.
На жаль, Україна заплатить за це неймовірною кількістю жертв і руйнувань.
Звісно, є й більш оптимістичний варіант – смерть путіна, державний переворот, до влади у кремлі приходять люди, які хочуть закінчити війну і повернути росію на мирний шлях розвитку. Але якщо путін може здохнути у будь-який момент – і ніхто не здивується, то знайти у росії людей, які б прийшли до влади і захотіли миру, видається наразі неможливим. Тому – тільки підсилення економічних санкцій, блокада і перемоги на полі бою.
З побажанням, щоб усе це сталося якомога швидше і з найменшою кількістю жертв із нашого боку. Слава українському народові та ЗСУ!