Під Краматорськом загинув Володимир Литвиненко з Сумщини

30 серпня 2026 року внаслідок удару ворожого БПЛа « камікадзе» типу ФПВі під час безпосередньої участі в бойових діях пов’язаних із захистом Батьківщини в районі Краматорського району Донецької області загинув молодший сержант першого батальйону безпілотних систем військової частини А-7045 Володимир Олексійович Литвиненко.

Володимир народився 2 квітня 1982 року у багатодітній родині Олексія Андрійовича і Тамари Якимівни, де панувала любов, повага та злагода.

У 1988 році маленьким шестирічним хлопчиком переступив поріг Анастасівської школи , яку у 1999 році закінчив. Найулюбленішим предметом була фізична культура, а саме – гра в футбол. Тому і виконував обов’язки голкіпера шкільної футбольної команди, а після закінчення школи більше 20 років був воротарем сільського футбольного клубу « Анастасівка .» У пам’яті вчителів назавжди залишився той світлоокий, щирий, жвавий і допитливий хлопчина, який завжди поспішав назустріч новому дню, новим відкриттям. Однокласники згадують його, як спокійного, врівноваженого, відповідального, надійного товариша.

Після закінчення школи продовжив навчання у Недригайлівському ВПУ № 41.

З 2000 по 2002 рік проходив військову службу у Збройних Силах України. Після повернення з 01 січня 2003 року по 2013 рік працював оператором по видобутку нафти і газу у 4 цеху Охтирського НГВУ.

Згодом працював на взуттєвій фабриці витягувальником взуття. Складалося все добре, але війна внесла свої корективи. З перших днів війни, 24 лютого 2022 року він добровільно вступив на захист своєї Батьківщини. Залишив звичне життя, рідний дім, обійми рідних і став щитом для батьків, сестер, племінників, усіх кого любив…

Володимир, як рідний дядько, став прикладом для молодших чоловіків свої родини: племінник Олександр через день, після нього, 26 лютого 2022 року добровільно став на захист рідної землі; племінники Олексій та Андрій віддано і чесно також боронять неньку-Україну.

Наш Захисник проходив службу в 117 окремій бригаді територіальної оборони. Уже у 2024 році був поранений, нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За поранення». Але це його не зупинило. Він продовжував бути зі своїми побратимами, якими дуже дорожив.

31 травня 2025 року Володимир, як солдат-гранатометник отримав грамоту 117 окремої бригади територіальної оборони « За відмінне виконання військового обов’язку і вірність присязі»

05 жовтня 2025 року відданий Захисник , головний сержант, командир першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу, шостої стрілецької роти другого батальйону територіальної оборони отримав подяку від свого командування « За віддану службу українському народу, мужність і стійкість проявлену у найважчі для нашої держави часи» .

Також мужній Захисник має грамоту від Генерал-майора Ігоря ПЛАХУТИ, командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України « За бездоганне виконання військового обов’язку, вірність присязі, захист територіальної цілісності, національного суверенітету України».

Вічна пам’ять і слава Герою!