Не нарікати, а діяти

Анатолій і Дарія САССИ — це подружжя знайоме більшості мешканців Сум. Кремезний велетень, який веде за руку свою дружину, привертає увагу перехожих. Для Сум це не зовсім звична картина. Для тих, хто знайомиться з родиною Сассів, які належать до внутрішньо переміщених осіб, розповімо, що Анатолій дуже погано бачить, а Дарія повністю незряча. Багато випробувань випало на їхню долю як окремо, так і разом, але вони не просто не здалися, а продовжують допомагати людям не лише з вадами зору, а й з іншими вадами.

Майже 10 років тому, у 2014 р. подружжя, після того, як місто Краматорськ Донецької області, в якому вони тоді жили, було окуповане рашистами, переїхало у Суми. Спочатку, вирішивши переселятися, родина виїхала на малу батьківщину Анатолія, у Терни. Але як двом незрячим людям знайти там роботу? Питання риторичне. Тоді й був ухвалений переїзд у Суми.

«Ми поїхали не від війни, – розповідав якось Анатолій Сасса в інтерв’ю. – Мене обурювало мислення частини жителів тієї території. Їхні звинувачення, їхня позиція. Мовляв, укропи стріляють, укропи те, укропи се. А я їм відповідав: «Українські військові захищають свою землю. Вам щось не подобається – збирайте валізи і їдьте туди, де вам зручно». Але жити у постійному протистоянні важко. Але не суспільство змусило мене виїхати. Я сам зробив цей вибір. І лише приїхавши сюди, зрозумів – він правильний».

Сидіти склавши руки та чекати, доки їм хтось чимось допоможе, не у звичці Сассів. Отже, винайнявши у Сумах однокімнатну квартиру, подружжя почало замислюватися над самореалізацією. І саме тоді вони й створили громадську організацію «Ініціативи Слобожанщини», у якій Анатолій Сасса голова, а Дарія — координатор.
Як би це ганебно не звучало, але у 2014 р. Суми були єдиним обласним центром України, у якому для незрячих людей не було створено жодних умов, навіть світлофори не були оснащені звуковим сигналом. Багато владних кабінетів довелося обійти подружжю переселенців, аби домогтися маленької перемоги – зараз в обласному центрі налічується 4 таких світлофори. Також подружжя домоглося того, аби на багатьох установах міста з’явилися вивіски зі шрифтом Брайля, а деякі зупинки громадського транспорту обладнали тактильною плиткою. Але, на думку Дарії, це – крапля в морі, адже у цивілізованому світі, куди Україна намагається потрапити вже не один десяток років, це елементарні і буденні норми. Вже на постійній основі родина переселенців навчає людей з вадами зору користуватися ґаджетами та знайомить з новими технологіями.

«Багато чого вдається досягти, якщо наполегливо працювати в певному напрямку й не опускати рук. Варто розуміти: ця робота не коротка дистанція, а марафон» – вважає Дарія

І Анатолій, і Дарія запеклі книголюби. Ще у Краматорську чоловік збирав аудіо бібліотеку, яку вони вивезли з Донеччини під час вимушеного переїзду. Деякі з книжок записані ще у минулому сторіччі, отже були на бобінах. Зрозуміло, що у XXI столітті слухати їх було ні на чому. Тому вже у Сумах Анатолій почав оцифровувати записи, самотужки шукаючи тих, хто йому в цьому допоможе. За роки, які подружжя прожило у Сумах, аудіозбірка значно зросла і сьогодні складає майже 12 тисяч примірників. Є класика, є детективи, наукова фантастика, різноманітні підручники.

“Аудіокнига. Читання без меж”. Так називається проєкт, який реалізовує подружжя переселенців спільно з інклюзивною бібліотекою №11. Спробувати свої сили в озвучуванні можуть усі охочі сумчани, каже Дарія. “Треба пробувати свої сили, якщо є таке бажання. А ми підкажемо і допоможемо”, – заохочує до співпраці Дарія, яка вже має неабиякий досвід в озвучуванні, адже сьогодні аудіобібліотека для людей з порушеннями зору у Сумах складає майже 12 тисяч книжок. А напередодні Різдва здійснилася давня мрія подружжя: в інклюзивній бібліотечній філії №11 нарешті відкрилася оновлена студія запису аудіокниг для читачів з вадами зору.

Будують Сасси й плани на майбутнє: хочуть створити сайт, де кожен охочий міг би слухати книжки у будь-якому місці у будь-який час. Поки ж слухати зібрання подружжя Сассів можна, звернувшися до бібліотечної філії № 11. За потреби аудіокнигу вишлють навіть електронною поштою у будь-який куточок України.
Анатолій і Дарія Сасси — приклад того, що неможливості не існують, якщо є наполегливість і бажання допомагати іншим.

Цей проєкт реалізується за підтримки програми “Український фонд швидкого реагування”, яку втілює IREX