Нові реалії

Суми, напевне, на рівні з Херсоном і Харковом, наразі – обласні центри, які найбільш регулярно обстрілює ворог. Після облоги лютого-квітня 2022 р. і відносного спокою (дуже відносного, звісно, але, знову ж таки, в порівнянні з іншими містами) до серпня 2024 р., настали важкі часи. Дрони, КАБи, ракети. Влучання, робота ППО, руйнування, загиблі й поранені. Така реальність. Реальність, що триватиме невизначений час.
Зрозуміло, що поштовхом до цих змін стала курська операція ЗСУ. Перша ейфорія у суспільстві минула, як і минула розгубленість у ворога. Тепер кожен квадратний кілометр наступу дається великими втратами як техніки, так і людей. І чим далі, тим важче буде там нашим воїнам.
Зеленський сказав, що найпершою ціллю курської операції був превентивний удар, щоб завадити наступу, що готувався на Суми і Сумщину. Можливо, так воно і є. В будь-якому випадку стратегічну корисність курської операції ми зможемо оцінити за декілька місяців. Упевнений, ті, хто її задумував, мали на увазі щось трохи більше, ніж поповнення обмінного фонду полоненими. Бо, погодьтеся, класти сотні життів бійців, щоб обміняти 150 полонених – досить контрверсійна ідея. Щодо наступу ворога, який планувався, то про нього знали, до нього активно і ефективно готувалися, тож не факт, що ворог зміг би прорвати нашу оборону і захопити Суми. І навіть, якщо не Суми, то прорватися через Велику Писарівку, щоб взяти Харків у кліщі.
Тож, сподіваємося, що головні здобутки курської операції ще попереду. Бо захват плануванням і блискавичністю, з якими це було здійснено, вже в минулому. І, якщо казати про зняття ворогом військ з інших напрямків, то цього не відбулося. Принаймні, в тих масштабах, на які, напевне, розраховували в українському Генштабі.
Ситуація під Покровськом напружена, ворог не зменшує тиску. Покровськ – важливе місто, умовні «ворота» до Дніпра. Поруч знаходяться шахти, де видобувають високоякісне вугілля, що йде на експорт. І це також – цінний приз. Кожного дня ворог захоплює на Донбасі майже стільки території, скільки втрачає на курщині. Впевнено можна сказати лише одне: з захоплених російських територій ЗСУ рано чи пізно вийдуть. Це – росія, і мешкають там росіяни, хоч і велика частина з них говорить суржиком з нахилом до української. Але вони – плоть від плоті і кров від крові громадяни імперії.
А от з захоплених територій Донбасу росія не вийде. Можна припустити, виходячи з геополітичних реалій, що росія обміняє курщину на тимчасово окуповані території Херсонської чи Запорізької областей. Хоча і це дуже малореально. Але що путін на гіпотетичних перемовинах погодиться вийти з Донбасу або Криму – тут шанси дорівнюються нулю. Ці території можуть бути звільнені тільки воєнним шляхом. Або якщо путін здохне. А з ним – і кількасот його найближчих імперіалістів.
Трохи втомившись від пошуків справжніх і прихованих мотивів наступу ЗСУ на курщину, західні медіа пишуть, що ця операція – сигнал москві та Вашингтону. Мовляв, Україна готова битися до кінця і вигравати війну. Зеленський продемонстрував нові далекобійні дрони «Паляниця», а також заявив, що невдовзі будуть створені нові далекобійні ракети. Останніми тижнями Україна завдала кілька вдалих ударів по російських аеродромах, нафтобазах та складах боєприпасів. Очевидно, що далекобійний потенціал збільшується і стає все більше ефективним, і саме війна в повітрі останніми тижнями визначає перебіг війни.
До речі, чи ніхто не висловлював думку, що курська операція може бути проявом амбіцій Зеленського, якому просто набридло відступати і отримувати негативні реляції, і він вирішив додати суспільству позитивних новин?
В тих же західних медіа була цікава інформація про те, що курська операція зірвала початок таємних перемовин між росією та Україною при посередництві Катару. Мова мусила йти про домовленості щодо не знищення об’єктів інфраструктури: електростанцій, підстанцій та газо- та нафтопереробних заводів та резервуарів.
26 серпня по багатьох містах України було випущено найбільшу кількість ракет, дронів, бомб з початку війни. На момент написання «підвальчику» ми ще не маємо точних цифр – атака триває, але вже очевидно, що головною метою ворога стали підприємства та об’єкти інфраструктури. Наслідки, напевне, будуть дуже важкими. До початку опалювального сезону – близько двох місяців. Тож зима обіцяє стати не просто важкою, а надважкою. Можливо, ця зима стане головним випробуванням для українців за всі тридцять три роки Незалежності. І на полі бою, і в тилу. Скрізь. Голоду не буде, але рівень життя суттєво може впасти. Під питанням залишається середня освіта, вища освіта – через відсутність або нестабільність енергопостачання навіть онлайн заняття можуть здійснюватися далеко не завжди.
Немає сенсу малювати наразі картини жахливого апокаліпсису. Хіба для того, щоб нагадати, що потрібно, звісно, по фінансовим можливостям, підготуватися до найгіршого розвитку подій.
З важливих новин цього тижня – арешт засновника месенджера Телеграм Павла Дурова у Франції. Дурова звинувачують у сприянні торгівлі зброєю, наркотиками, людьми та інших злочинах. Усі через те, що Телеграм відмовлявся модерувати і видаляти на запити французького уряду ці канали, а також співпрацювати з правоохоронцями.
Але, звісно, це тільки вершина айсберга. Павло Дуров – високопосадовець ФСБ, і саме ФСБ стоїть за створенням Телеграму. Саме через Телеграм росіяни мають доступ до ваших гаджетів в будь-який момент. Можете запитати у тих, хто виїжджав з тимчасово окупованих територій: як у них брали телефони і через Телеграм (за своїми програмами) заходили у всі месенджери, листування та архіви. Телеграм – зло, офіційно легалізоване урядом України та президентом, іншими структурами. Це так тупо – користуватися продуктом, створеним російською спецслужбою. Особливо під час війни. У «Панорами» немає, не було і не буде Телеграм-каналу саме через це. За всіма інформаційними вигодами, що дає Телеграм, стоять величезні ризики.
Будьте пильними. Допомагаємо ЗСУ, чим можемо.