Невиправдані сподівання

24 Години, Два-Три Тижні / Прогноз МВФ / Економіка росії Мінус / Війна До 2026

Велика частина українського суспільства від перемоги на виборах президента США Дональда Трампа живе надією на те, що після 20 січня 2025 р., тобто дня інавгурації, в скорому часі наступить мир. Тобто війни не буде: мобілізованих демобілізують, не літатимуть ні «шахеди», ні бомби, ні ракети, нікого не вбиватимуть і не відключатимуть електроенергію. Умови, на яких може відбутися замирення (тимчасове чи ні, ніхто не знає) обговорюються, приймаються, не приймаються, але, зрештою, від самого початку Трамп оголосив передумови, від яких важко відмовитися: Україна або сідає за стіл перемовин, або залишається без допомоги.

Проте враження таке, що мало хто звертає увагу на деталі. Можливість довгоочікуваного миру (напевне, найбільший шанс за час, що минув від Стамбульської змови квітня 2022 р.) настільки застилає очі, що частина суспільства вже будує плани на майбутнє, в яких війни немає. Не кажучи вже про практично неприховану передвиборчу агітацію. Сюди також можна включити і «Вовину тисячу» – цей безглуздий популістський жест в умовах жорстокої нестачі озброєння, РЕбів, дронів та іншого для ЗСУ має вигляд цинічної популістської подачки влади. Як свідчить відомий військовий кореспондент Юрій Бутусов, наразі на передову відправилися нові батальйони, які дуже погано забезпечені. Чи навчені вони гарно? Це відкрите питання, яке вже само по собі дає відповідь про рівень компетентності влади. При такій підтримці партнерів за три роки не змогти налагодити навчання мобілізованих, нормальний рекрутинг, не змогти озброїти свою армію своєю зброєю? Звісно, тисячу роздати куди легше.

Сподівання на «закінчення війни за 24 години» за версією Трампа настільки великі, що інша вірогідність – недосягнення угоди між США і росією щодо України – практично не розглядається. А дарма. Є така шановна установа, як Міжнародний валютний фонд. МВФ, як би ви до них не ставилися, складає свої прогнози на майбутнє. Ці прогнози готують аналітики з багатьох країн. Не завжди ці прогнози відображають (та й не мають відображати) політичні прогнози, бо базуються на економічних показниках із урахуванням поточної ситуації. Так от, кілька днів тому МВФ погіршив свій економічний прогноз щодо України: знизив ймовірне зростання ВВП до 2,5% з 4%, погіршив прогноз на інші чинники, в тому числі, на енергетику, а, головне, переніс закінчення війни з середини 2025 р. (що фактично збігалося з термінами виборів в Україні і завершенням всього політичного процесу навколо України) до кінця 2026 р.

На мою думку, МВФ знає, що говорить. Ніякого перемир’я чи миру не буде. Принаймні в тих рамках, у яких собі уявляють українці. Щоб усе закінчилося за «два-три тижні». Чи 24 години. Так враження, що це взагалі – новий вимір Арестовича. Для цього у путіна немає жодних причин.

Але є цікава тенденція. Попри всі наші труднощі, західні економісти вважають, що в економічній війні Україна мусить перетерпіти росію. З 2022 р. українські економісти щоденно писали різноманітні бздури про крах російської економіки. Що ось-ось, ще тиждень-два – і або путін здохне, або в росії голод. Не хочу заглиблюватися в шкоду, що принесла така пропаганда – вона жахлива, проте, здається, нарешті дійсно в економіці росії намітилися певні проблеми. Поки що не критичні, але вони очевидні. І наразі західні партнери продовжують вводити секторні санкції, що мало-помалу звужують маневреність російської економіки. Звісно, поки поруч Китай, росія буде триматися. Але Китай не зможе стабілізувати рубль, Китай не зможе надати продовольства, Китай не зможе тримати ринок російської нерухомості, який нині хитається і знаходиться на грані колапсу.

І Трамп має можливість наразі запустити російську економіку під укіс. Бо одним із перших його указів може стати дозвіл на розробку тисяч нових нафтових і газових свердловин у США. Що, відповідно, може знизити ціну нафти до 40 доларів за барель. Тобто рівень, критичний для російської нафтової промисловості. От це стане неймовірно потужним ударом.
За цим рішення в США стоять сотні компаній, які вже потирають руки від майбутніх прибутків. Сумніваюся, що Трамп відмовиться від цього заради миру в Україні.

Наслідки падіння цін на нафту для росії не стануть катастрофою. Але це принесе економічну катастрофу. Тоді, коли головні доступні фінансові резерви вичерпані, а валютні недоступні, бо заморожені в західних банках. Жоден Китай не в змозі буде компенсувати ці втрати. Ось тоді Трамп може піти на серйозні перемовини – коли росія стане цілком залежною. Що і є, без сумніву, головною метою США в цій війні – вичерпати ресурси росії.

Ви, зрозуміло, раділи (сподіваюся, не всі), коли Зеленський назвав путіна «сумним словом» довбо…б. Але, погодьтеся, зовсім не схоже, що ця людина збирається сідати за стіл перемовин. Бо людина, яка збирається домовлятися з іншою істотою, навіть із такою мразотою, як путін (можу собі дозволити, бо не президент), точно не буде нариватися на загострення особистих стосунків. Ця людина знає набагато більше, ніж ми. Ця людина привела нас до цієї війни в найневигідніший для країни спосіб. І ця людина знає, навіщо говорить те чи інше. І мета цієї людини особисто для мене поки що не до кінця зрозуміла. Щодо долі країни, звісно.

Тож наразі мета цього «підвальчику» – застерегти від великих надій.

Можливо, все, тут сказане – маячня з «підземелля», бо звідки нам знати, що там насправді відбувається?

Але вже краще бути готовим до затяжної війни, ніж відчути неймовірне розчарування після провалу перемовин. Бо розчарування, як відомо, найсильніша емоція. Після якої дуже важко, практично неможливо, одразу повернутися до своїх кондицій. Уявіть собі Україну, коли на останньому етапі перемовин оголошується, що все зірвалося? Тут би я, якби був путлєром, обов’язково ще кинув пару «орєшніков» по Києву та Харкову, щоб взагалі вже прибити людей психологічно. Тому налаштовуватися треба на гірше.

Тож або в ЗСУ, або для ЗСУ. З Різдвом. Світло переможе. Світло реактивної артилерії.