Неприємно, але повчально

ПОНЕДІЛОК, 25 ВЕРЕСНЯ. Найвизначніша подія, яку помітив відразу – нехарактерна для цієї пори спека. Може правду кажуть про глобальний перегрів планети. Поки що можна з цього скористатися – влаштувати останню прогулянку шортам. У місті, здається, якось незвично тихо, хоча по прикордонних околицях прилітає. Ввечері випадково дізнався про сумне – пішов із життя чоловік, який колись подарував мені вишиванку.Петро Сорока його звуть. Був відомий у місті підприємець і кутюр’є, багато хто його знав. Ось людини немає, а вишиванка є. Такі справи.
ВІВТОРОК, 26 ВЕРЕСНЯ. Мимохідь помічаю, що всякий мотлох на кшталт поламаних стільців, старих унітазів, пакетів із невизначеним змістом з’являється не тільки у коридорах, але й під під’їздами. Випадково почув про причину: мешканці облаштовують сховища. З підвалів виносять все, що там накопичувалось десятки років, як сказали люди. Ще прочитав у новинах, що місто виділило кошти на облаштування нових сховищ там, де їх немає. Дуже вчасно, бо другий рік, як триває повноцінна війна. Цікава тема зачепила, розмірковую далі. Від моєї хати до найближчого сховища хвилин десять швидкої ходи. Це для відносно здорової людини без додаткового багажу. Словом, сценарій самоврятування в разі реальної небезпеки – так собі. Вся надія на імпровізацію та поблажливість фортуни.
СЕРЕДА, 27 ВЕРЕСНЯ. Наша прагматичність іноді грає з нами в погані ігри. Досить закреслити ціну на будь що, написати істотно меншу, додати великими літерами “АКЦІЯ” – і люди почнуть звертати увагу на те, що це подешевшало, не думаючи, чому. Я ж такий самий, як люди – придбав незнайомий, але економічний чай в гарній упаковці, спробував – схоже на розпарений віник. Зазвичай, власну дурість не рекламую, але цього разу пожалівся знайомій. Жіночка втішила розповіддю про те, що сама наступила на такі самі граблі з фірмовою кавою, теж “по акції”. Прикро, але повчально. А ще трішки приємно бути не орігинальним.
ЧЕТВЕР, 28 ВЕРЕСНЯ. Чудова погода, майже мирне місто. На Соборній – бібліотечний флеш-моб, така публічна акція на випередження, бо День бібліотек не сьогодні, а через два дні. Та це нічого, слід нагадувати людям, що читати можна не тільки з телефону або з монітору комп’ютера – дещо корисне надруковано і в книжках. Щоправда, книгу ще треба взяти до рук, потім гортати сторінки – це вже незвично і важкувато. Ще одна перепона – під час тривог бібліотеки зачиняються. І зараз не подивився нову виставку у міській галереї саме через тривогу. І потрібний мені магазин зачинений з тієї ж причини. Дивно – навкруги тривога, а я такий спокійний.
П’ЯТНИЦЯ, 29 ВЕРЕСНЯ.Проходячи ринком, підслухав розмову: “Чую, як наверху щось бахне! А потім ще!”. Що за оказія, думаю, в місті начебто тихо, хоч Сумщину по кордону обстрілюють стабільно. Я не шпигун, але все ж таки газетяр, тому підслуховую уважніше. Виявляється, що “бахкали” банки з новою консервацією десь на антресолях. Війна війною, а огірочки-помідорчики люди закатують, і в цій справі теж бувають нещасні випадки з вибухами. А з інтернету дізнався, що вибухи над Сумами таки були. Це в наслідок роботи ППО. Але те, що чув на базарі — мабуть, теж правда.
СУБОТА, 30 ВЕРЕСНЯ. У День бібліотек спілкуюсь із світом через інтернет. До речі, по величезному тому “Української енциклопедії” дуже вправно бігає “мишка”.
НЕДІЛЯ, 1 ЖОВТНЯ. Підсумки місяця підбивати не наважусь, але за тиждень сталось дещо визначне. Начебто нормально “полоскотали” русню за т.з. Кримський міст і взагалі, вони в ці дні горіли і вибухали непогано.Приємно і повчально! У Києві примудрились завалити власний міст. Самотужки, без ніякої допомоги ворога. Теж не аби що! США сформулювали чи то поради, чи то умови щодо нашої такої красивої і нездоланної корупції. “Бо грошей не дамо”, – кажуть. Добрий стимул перейти від “повідомлень про підозру” та “відкриття впроваджень” саме до реального покарання крадіїв. Теж було б повчально, хоч і неприємно.