Не можемо помилитися!

З п’ятого вересня в Україні офіційно дозволена агітація в межах підготовки до місцевих виборів. У Сумській області передвиборчі кампанії деяких партій щодо популяризації своїх кандидатів ведуться вже давно і на терміни особливої уваги ніхто не звертає. Все залежить від товщини гаманця та адміністративних ресурсів. Основна інтрига полягає в тому, чи зможе чинний голова міста Суми Олександр Лисенко утримати владу у власних руках. А віддавати її він, найімовірніше, не планує. Так, під приводом своєї повсякденної роботи в серпні він активізував таки заходи як зустрічі з майбутніми виборцями з врученням, як годиться, подарунків і подібних речей. Зроблено все так, що і не причепишся. Та й розміщення навколо всього міста біл-бордів з його зображенням «не містить безпосередньої агітації». Частина непопулярних партій й зараз поводять себе по-старому, розставляючи намети по місту та привертаючи увагу городян до своїх кандидатів тільки за рахунок жвавості й краси агітаторів.

А що до пропрезидентських кандидатів? Завдяки приїзду днями на Сумщину Володимира Зеленського, електорату показали Сумську «Зе команду». Тенденція на залучення молодих управлінців і нових осіб зберігається, за винятком пана Федорченка, який розуміє, що для розширення свого бізнесу крісло депутата обласної ради не завадить. Підтримка Зеленського, значно підвищила шанси на крісло мера кандидата від «Слуги народу» Тетяни Рябухи. Але враховуючи її політичний досвід, чомусь стає трохи жахливо.

Від патріотичних сил регіону поки що тільки «Правосекторівці» визначилися зі своїм кандидатом на отримання посади голови Сум. Олександр Кукса має непогані шанси проявити себе в політичній боротьбі, майже так саме, як він робив на сході (мається на увазі зона АТО), у волонтерської та громадської діяльності. Але, в патріотичних колах існує думка, що найбільш реальною кандидатурою на пост мера є керівник «Національного Корпусу» Денис Сокур. Він молодий, амбітний. Значну перевагу перед іншими кандидатами йому наддає реальний досвід участі в проведенні операції Об’єднаних сил, куди він неодноразово виїжджав та пліч-о-пліч бився за незалежність нашої країни. Відсутність фактичного політичного досвіду компенсується його активною громадянською позицією. В якості керівника Сумського «Національного корпусу» він від імені громадськості регулярно бере участь у засіданнях різних міських комісій з вирішення найбільш важливих завдань міста, від забруднення місцевих річок відходами підприємств до боротьби з коронавірусною інфекцією. Його репутація не заплямована участю в корупційних схемах та зв’язках з криміналом, а однозначна позиція на розрив відносин з країною-агресором робить його зрозумілим кандидатом для більшості сумчан. Та й що гріха таїти «Національний корпус», не применшуючи заслуг шанованого багатьма «Правого сектора», в масштабах України виглядає зараз більш переконливою політичною силою, здатною вирішувати проблеми громадян і протистояти московському реваншу. Те, як НК вирішив питання з ОПЗЖ в Харкові, є яскраве тому підтвердження. Поки Денис мовчить, він може, зберігає інтригу, а може, ще не наважився.

Хто вийде переможцем з передвиборної гонки на посаду голови у Сумах стане зрозуміло наприкінці жовтня, а які зміни чекають на наш рідний край, вирішується саме зараз. Саме тому права на помилку ми не маємо.