На Сумщині прооперували пацієнта із дзеркальним розташуванням органів

Нещодавно охтирські хірурги провели унікальну операцію – видалення жовчного міхура лапароскопічним методом пацієнту з дзеркальним розташуванням внутрішніх органів. Це — рідкісна вроджена аномалія розвитку, при якій органи людини розташовані дзеркально відносно їх нормальної анатомічної локалізації. Тобто печінка знаходиться зліва, серце – справа тощо. Провести таким пацієнтам оперативне втручання — своєрідна перевірка професійності хірургів.

Як все відбувалося в Охтирці, спецкор ВШ дізнавалася безпосередньо в хірурга, який проводив оперативне втручання — медичного директора, лікархірурга Охтирської центральної районної лікарні Олександра Лисенка, за плечами якого шість років навчання в медичному інституті, три роки інтернатури та 15 років стажу практикуючого хірурга. Свою професійну діяльність Олександр Миколайович розпочав у 2006 році.

Випадковість та унікальність

Зі слів лікаря, незвичний пацієнт потрапив до них випадково. На Охтирщині в робочих справах перебував мешканець Західної України, якому стало зле: загострилася хвороба, з якою він бореться вже багато років. «Чоловікові 41 рік, лікувався в різних медичних закладах України, але все марно – болі не відпускали і періодично давали про себе знати, – розповідає Олександр Лисенко. – До нас пацієнт потрапив зі скаргами на біль у животі».

В Охтирській лікарні хворому провели повне обстеження, включаючи УЗД, МРТ тощо. Перед ультразвуковим дослідженням чоловік уже з кушетки повідомив, що має рідкісну анатомічну аномалію – диспозицію внутрішніх органів. «Це дійсно унікальний пацієнт, адже люди з повним дзеркальним відображенням внутрішніх органів народжуються з частотою один випадок на мільйон, – говорить лікар. – Буває, що не з того боку якісь окремі певні органи, але щоб усі – і в грудній порожнині, і в черевній, – це взагалі рідкість!

Навпаки – це як?

Те, що всередині такої людини все розміщене навпаки, викликане тим, що ще в зародку внутрішні органи ембріону не перевернулися на 180 градусів, а так і залишилися. Це не діагноз, а анатомічна аномалія – вроджена вада розвитку, що ніяк не обмежує життєдіяльність людини – і вона є повноцінним членом суспільства. Тому інвалідність їй не оформлюють. Та й взагалі наявність інвалідності не дозволила би цьому чоловікові піти на ту роботу, де він зараз працює.

– Складнощі виникають лише при діагностиці в лікарні, – коментує Олександр Миколайович. – До нас цей хворий потрапив із нападом холециститу. І враховуючи те, що проблема зі здоров’ям у нього вже задавнена і лікується він безрезультатно, – ми прийняли рішення щодо видалення жовчного міхура. Взагалі, за новими вимогами МОЗ, запалення жовчного міхура близько 5 мм – це вже показник для виключно оперативного втручання. Адже лікуванню це вже не піддається.

До речі, завідувач хірургічного відділення Охтирської ЦРЛ має відзнаку РНБО України «За особистий внесок y справу національної безпеки і оборони України, зразкове виконання службових обов’язків та професіоналізм».

Харчування – важливе!

Користуючись моментом, ми поцікавилися в лікаря, що ж стає причиною виникнення проблем з жовчним міхуром? Він відповів, що жовчнокам’яна хвороба – це можливі наслідки неправильного харчування та надмірного вживання жирної, смаженої та гострої їжі, а також – алкоголю.

Випадки холециститу – часті, тому питання здорового харчування досить актуальне. І навіть попри всі обставини воєнного часу, які унеможливлюють дотримання всіх правил і норм споживання продуктів, люди мають намагатися дбати про своє здоров’я, хоча б у міру своїх можливостей. Погіршення харчування призводить до утворення конкрементів (каменів), ефективного лікування жовчнокам’яної хвороби не існує, а операція – це серйозне випробування для організму.

Лапароскопія – без зайвих розрізів

Як повідомив Олександр Лисенко, пацієнту була проведена лапароскопічна холецистектомія – високотехнологічне щадне хірургічне втручання для лікування гострих і хронічних уражень жовчного міхура. При виконанні операції доступ у черевну порожнину здійснюється через декілька невеличких проколів у животі, а всі необхідні маніпуляції здійснюються під візуальним контролем за допомогою мініатюрної відеокамери. Методику вважають золотим стандартом лікування холециститу й жовчнокам’яної хвороби у світовій медицині. «Відкриті операції, коли живіт розрізають майже від шиї й до пупка, вже ніхто не робить, – пояснює Олександр Миколайович. – Зараз уже практикується малоінвазивне оперативне втручання, яке пацієнт переносить значно легше і виписується додому за кілька днів».

Хірург каже, що в Охтирській ЦРЛ вже проведено близько 80 лапароскопічних операцій з причини холециститу.

Складно, але впоралися!

Ми поцікавилися у лікаря, чи не було йому страшно приступати до роботи з незвичним пацієнтом.

«Відчувати страх у подібних ситуаціях – це нормально, – зізнається Олександр Миколайович. – Так, звісно ж, мені було страшно, бо це велика відповідальність – і перед пацієнтом, і перед колегами».

У чому полягала найголовніша складність? У тому, що в чоловіка на 180 градусів розвернуті не лише внутрішні органи, а й судини! І це дуже ускладнює процес оперування.

«Пацієнт лежить, а хірург працює в дзеркальному відображенні, – ділиться Олександр Миколайович тонкощами своєї роботи. – Тут важливо ні на мить не забути про те, що в організмі цієї людини все навпаки, бо кожна крихітна судинка відіграє вирішальну роль у перебігу операції. І найменша помилка може вартувати людині життя».

До речі, операцію чоловікові робила бригада медиків з шести осіб у складі трьох хірургів, анестезіолога, анестезиста, операційної медичної сестри та санітарки.

«Втручання тривало 40 хвилин, все пройшло успішно, і на четверту добу пацієнт був виписаний додому, – підбив підсумки нашої бесіди Олександр Лисенко. – Пацієнт нам дуже вдячний за те, що ми врятували його від хвороби, яка його так довго мучила. А ми своєю чергою вдячні йому за те, що обрав саме нашу лікарню і звернувся до нас, хоча в нього був вибір. Врештірешт він міг би поїхати додому і прооперуватися в лікарні на Західній Україні.

Охтирському медзакладу пощастило, що такий унікальний пацієнт потрапив саме сюди, і нам довелося попрацювати над тим рідкісним випадком, який прописаний в медичноенциклопедичній літературі».

Оксана Ковальова, ВШ