На фронті загинув Вячеслав Ткаченко з Сумщини
16 червня 2025 року на фронті загинув житель села Білка Тростянецької громади, відважний Захисник України, солдат ЗСУ Ткаченко Вячеслав Олександрович.
Тростянецька громада схилила голову в жалобі – сотні людей зібралися, щоб провести в останню путь свого сина, 24-річного воїна, патріота, Героя України Вячеслава Олександровича Ткаченка. Люди стояли на дорозі живим коридором, проводжаючи Героя в останню земну дорогу. Сліз не стримували ні літні, ні молоді, бо біль цієї втрати глибоко пронизав серця всіх, хто знав цього щирого, відданого, світлого молодого хлопця.
Вячеслав Ткаченко народився і виріс у рідному селі Білка. Закінчив Білківську школу у 2018 році, згодом здобув професію зварювальника у Сумах. Після строкової служби в армії не залишився осторонь – з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі в лавах Добровольчого формування «Тростянець-1». У 2024 році зробив свідомий вибір і підписав контракт із Збройними Силами України. Після укладення контракту служив оператором безпілотних авіаційних комплексів у 154-му окремому батальйоні територіальної оборони, що входить до складу 117-ої бригади ТрО.
Але попри війну, Вячеслав залишався життєрадісним, позитивним, мріяв про мирне, спокійне життя у рідному селі. Він хотів одружитися з коханою дівчиною, відремонтувати хату, жити щасливим життям на українській землі після перемоги. Але планам його не судилося здійснитися…Загинув наш Герой 16 червня на Сумщині під час ворожого авіаудару. Смерть хоробрих забрала ще одного вірного воїна, мужнього, безстрашного, патріотичного.
Серед побратимів Вячеслава пам’ятають як людину з великим серцем, готову прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Він був зразком для інших – відповідальний, надійний, відданий Україні до останнього подиху. Його героїзм був не лише в бойових діях, а й у щирому бажанні бачити Батьківщину вільною.
Провести Героя в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади, духовенства, працівники й учні школи, де навчався Вячеслав Ткаченко, та небайдужі мешканці громади. Люди вийшли на дорогу, утворивши живий коридор, з квітами в руках та зі сльозами на очах.
Військові вшанували полеглого побратима трьома залпами та передали його матері Державний Прапор України — знак честі та пам’яті.
У загиблого Героя залишилися мама Світлана Григорівна, тато Олександр Миколайович та старша сестра Аліна.
Йому назавжди буде 24 роки…
Вічна пам’ять і слава Герою!