Місія – відпочити. Підсумки туристичного сезону на Сумщині

Чим приваблює Сумщина гостей з інших міст та чого чекають від держави підприємці, що працюють у туристичній сфері

Економіка багатьох країн істотно залежить від туризму. Наприклад, на Мальдівах частка туризму – майже 60% від ВВП, у Таїланді – близько 20%, а в Італії – 13%. Однак не всі країни в однаковій мірі використовують цей тренд. Ми добре знаємо про величезний потенціал України у сфері туризму, але він залишається невикористаним. До того ж навесні нищівного удару по галузі завдав тотальний карантин – початок туристичного сезону люди розпочали, сидячи по домівках. Трохи покращилась ситуація вже влітку, коли більшість держав хоч і з обмеженнями, але відкрили кордони. Проте, як не дивно, але карантин трішки, так би мовити, «розігнав» внутрішній туризм. На тлі карантинних обмежень та побоювань підхопити вірус за кордоном українці подорожували своєю країною значно більше, ніж торік. Ті, хто їздив знайомитися з закордонними пам’ятками історії та архітектури, з подивом виявили, що і на Батьківщині є чим пишатися. У соцмережах люди обмінюються інформацією про кемпінги та просто місця, куди можна приїхати з наметом чи автомобілем на відпочинок самостійно. Тобто значно пожвавився так званий зелений туризм. І в цьому плані Сумщині вже є що запропонувати.

«Сумська область має потужний потенціал для розвитку туризму. Тому необхідно на всіх рівнях приділяти більшу увагу підтримці об’єктів культурної та історичної спадщини, що можуть стати туристичними магнітами. Усі ідеї та пропозиції ми розглядатимемо в межах проєкту на 2021 рік. «Велика реставрація» — програма Президента з відновлення понад сотні архітектурних пам’яток в усіх регіонах України», – про це на своїй сторінці у Facebook написав прем’єр-міністр України Денис ШМИГАЛЬ. Втім більшість тих, хто вже давно займається створенням на Сумщині «туристичних магнітів», відносяться до таких заяв скептично – «аби тільки не заважали».
Зелений туризм – це не просто вікенд на лоні природи, далеко від міської суєти. Це надзвичайно пізнавальний спосіб відпочинку. Для тих, хто хоче глибше пізнати Сумщину, розповідаємо про садиби зеленого туризму та етнолокації області.

Навіщо їхати в Карпати?..
…коли зовсім поруч така краса! Садиба «Північний ліс» біля с. Жолдаки Конотопского району Сумської області працює за програмою екологічного, сільського, зеленого туризму. За словами власниці комплексу відпочинку Ірини ВОЛКОГОН, весняні карантинні обмеження вплинули на кількість відвідувачів не так суттєво, як у деяких її колег, що працюють у сфері туризму.
«У нас майже домашня обстановка – великих скупчень людей ніколи не буває. Навпаки, сюди приїжджають послухати тишу та побути наодинці з природою. Соціальну дистанцію тримати напрочуд легко. У нас ліс, велика територія, і люди мало контактують між собою, – пояснює Ірина. – Тож до нас їхали родинами наші постійні гості, які відпочивають вже багато років поспіль».

Ми були дещо здивовані, коли власниця садиби розповіла, що їхня аудиторія – це переважно мешканці інших областей. Саме серед них сумський зелений туризм має найвідданіших гостей. Жителі Сумщини віддають перевагу відпочинку у цій місцевості лише влітку.
До речі, переваги зеленого туризму в тому, що він привабливий цілий рік. Взимку тут майже Карпати: катання на лижах, санчатах, конях та походи до лазні, гучне святкування Нового року та Різдва. Влітку доступні всі принади пляжного відпочинку – чиста вода, катання на катамаранах, а восени – чудові подорожі лісами у пошуках грибів та ягід.

У садибі пропонують страви домашньої кухні для тих, хто хоче відпочити від усього на світі, включаючи приготування їжі. «У цьому році декілька родин бронювали собі відпочинок на два тижні, щоб отримати санаторне харчування. Ми тримаємо корів, кіз, курей, тож на нашому столі завжди найсмачніші сири, молоко, вершки та масло. Але наші гості полюбляють і самі готувати – наприклад, страви на мангалі», – розповідає Ірина. На питання, чи потрібна колективу садиби підтримка держави,відповідає: «Ми впораємось. Не забороняють – і слава Богу».

Сумщина вабить
Інколи, глузуючи, Сумщину називають «ведмежим кутом», бо попри всі свої туристичні принади область і досі залишається не дуже популярною серед мандрівників. На нашу думку, ми абсолютно не заслуговуємо такого відношення, адже нічим не відрізняємося від сусідньої Полтави – така ж красива природа, багата витребеньками місцева кухня та оповіяні легендами історичні пам’ятки. Гід, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Сумського Державного педагогічного університету ім. Макаренка Олександр КОВАЛЕНКО, який оселився в Сумах чотири роки тому, розповідав, що до січня 2016 р. він багато подорожував Україною і відвідав всі обласні центри, крім одного… Вгадаєте його назву? Тобто подорож до нашої області він відкладав до останнього, але саме тут йому і захотілося залишитися жити, бо Сумщина зачаровує.

Зелений туризм у нас розвивається, хоча й не так швидко, як би хотілося. У цьому впевнена голова Громадської організації «Туристичний кластер «Посулля»» Ольга ПРОКОПЧЕНКО. Туристичний кластер «Посулля» був створений у Недригайлові на початку 2013 р. і об’єднав ентузіастів, підприємців, що займаються екотуризмом, і водночас – залучав людей до знайомства з традиціями краю та історичною спадщиною Посулля, а також виховував дбайливе ставлення до довкілля.

«Кластер – це як пазл, що складається з невеликих елементів і являє собою цілісну картину. Його інформаційний центр знаходиться в Недригайлові, а туристам організація пропонує такі цікаві об’єкти та місця для знайомства, як «Золоте кільце Посулля», до якого входять: пам’ятник мамонтові (с. Кулишівка), садиба Козацька Січ (с. Костянтинів), Недригайлівський краєзнавчий музей Державного історико-культурного заповідника «Посулля», а також скіфські кургани та с. Пустовойтівка.

За словами пані Ольги, на повну потужність у цьому році кластер ще не працював, бо карантин Недригайлівщина пережила двічі – уперше разом з усім світом, потім її точково закривали під час збільшення випадків захворювання. У період карантину, звичайно, скасували масові заходи на кшталт відродженого фестивалю Недригайлівської ОТГ, святкування Івана Купали, Масляни і т. д. Але, на щастя, після пом’якшення карантину почався приплив внутрішніх туристів, основну частину яких становили сумчани та жителі столиці.

«Було складно, але життя триває. Ми популяризуємо себе участю у різноманітних заходах туристичної сфери. До прикладу, на початку минулої зими ми брали участь у гастрофесті по приготуванню картоплі в горщику, потім влітку змагалися з полтавчанами у тому, хто зварить найсмачнійший борщ. Цей захід відбувається щорічно, а цього разу його пікантною родзинкою стало те, що він відбувався онлайн. – розповідає Ольга. – Люди, що обирають гостинність Сумщини, освічені й вибагливі. Вони шукають не лише комфорту, але й передусім автентики. Зараз ми пропонуємо в своєму ресторані страву «М’ясо мамонта» за секретною рецептурою. Його дегустації має передувати екскурсія до Кулешівки».

У серпні-вересні ситуація у туризмі трішки пожвавилась, але власники туристичних закладів поки що не мають прогнозів на зиму – все залежить від розповсюдження вірусу. «Люди цікавляться, чи будуть у січні до дня народження кластеру проводити фестиваль «Недригайлівські вечорниці», а я попереджаю, що він запланований, але у якій карантинній зоні ми будемо, одному коронавірусу відомо», – зітхає голова кластеру. Фестивалю чекають недарма, бо програма, до якої включені виступи фольклорних колективів, вертеп, майстер-класи, виступи місцевих клубів культури, автентична атмосфера, виставка вишитих картин, нікого з відвідувачів не залишить байдужими.

«У минулому році ми зробили віртуальний тур по нашому старовинному млину. Хотілось, щоб він був цікавим для перегляду за чашкою кави, а потім пробуджував бажання побачити все на власні очі», – розповідає голова туристичного кластеру.

Наостанок пані Ольга розповідає, що минулого тижня вона відвідала форум підприємців у Києві і під час самого заходу і спілкування з іншими учасниками зрозуміла, що 50% підприємств (особливо маленьких) не пережили карантин. «Дорогою до столиці я особисто бачила три кафе, які раніше працювали і користувалися популярністю, а тепер стоять зачинені. На жаль, культ іноземного у нас приживається, а от розуміння того, що треба свідомо зберігати національні традиції і у харчування в тому числі, не дуже популярне. Є ще одне не надто приємне спостереження – для того, щоб люди, облизуючись, їхали через всю Україну, щоб спробувати страви з меню ресторану автентичної кухні, у закладі мають працювати справжні ентузіасти і при тому професіонали своєї справи. А реальність, на жаль, така, що всі ці спеціалісти наразі працюють за кордоном, де-небудь у Польщі. Ми чекали, що під час карантину, коли люди втрачають роботу і стабільність, до нас прийдуть працювати місцеві жителі, але так не сталося. У сільській місцевості майже у всіх є господарство, город, консервація, люди відвикли працювати на когось. Цієї осені, до речі, запаси роблять набагато активніше, ніж у попередні роки. Абрикоси та яблука на землі не валяються», – ділиться спостереженнями Ольга Прокопченко. За її словами, місцева влада піклується про розвиток туризму у регіоні і йде назустріч пропозиціям підприємців. «Що ми очікуємо від держави? Зниження податків, підтримку місцевих виробників і створення умов, коли людям не треба буде їхати за кордон, щоб прогодувати родину. Громада має самостійно розпоряджатися заробленими коштами, бо тільки її жителі знають, куди їх вкласти. А особливо боїмося, щоб не забрали податок фізичних осіб до державного бюджету, як це планують зробити з 1 січня 2021 р., бо тоді ОТГ відразу захиріє», – переживає Ольга Прокопченко.

Ксенія Соболєва
Панорама №42-2020