Мінуси відставки Валерія Залужного і плюси призначення Олександра Сирського

У звільненні з посади головнокомандуючого Збройними силами України Валерія ЗАЛУЖНОГО та всього вищого керівного складу ЗСУ є декілька важливих запитань. Настільки важливих, що раптом ми не знайдемо на них своєчасні і правильні відповіді, то можемо втратити ту країну, яку будували з 2014-го – україноцентричну, демократичну, вільну. І втратити зовсім не через війну з росією.

Перше: за що звільнили?
Ми так і не почули відповідей. Навіть не почули від Володимира ЗЕЛЕНСЬКОГО слова «звільняю». Президент перекинув оголошення неприємних новин, як і в історії з проєктом закону про мобілізацію, на підлеглих. Але відкритої відповіді на запитання однак немає: ні від президента, ні від міністра оборони, ні від профільного комітету ВР. Є тільки конспірологічні версії від анонімних Телеграм-каналів.

Друге: як це відбувалося?
Тут відповідь є очевидною – ганебно. Офіс Президента, виконуючи доручення свого боса, обливав брудом Залужного через нардепку Мар’яну БЕЗУГЛУ та підконтрольні анонімні Телеграм-канали досить тривалий час. За тиждень, щоб випустити пар, зробили витік інформації, і, коли суспільство звиклося з думкою, головнокомандуючого звільнили. Щодо інших звільнених високопосадовців ЗСУ, то, наприклад, генерал-лейтенант Сергій НАЄВ написав, що дізнався про своє звільнення з медіа. Так, Валерію Залужному дали Зірку Героя України, але мало хто помітив, що він єдиний, хто її отримав із окремим, досить загальним формулюванням, у чому теж можна побачити певний підтекст. Хіба так мусить відправляти держава у відставку героїв? Вони достойні саме такого ставлення? А потім дивуємося, звідки у частини суспільства зневага до ветеранів – солдатів та офіцерів. Ось же перед нами наочний приклад для наслідування демонструє Офіс президента.

Третє: з якою метою?
Від влади прозвучала тільки одна версія: омолодити команду. Хоча варто було б назвати речі своїми іменами. Насправді, ситуація в українській армії дуже далека від оцінки «добре». Тож не виключено, що заміна кадрів і реорганізація зможуть дійсно принести користь. Це справи суто військові, і лише час покаже (не) правильність цього рішення.

Четверте: чому саме зараз?
Тут маємо декілька варіантів. Особистий конфлікт Зеленського та Залужного через різне бачення методів ведення війни та її результатів; ЗСУ досі залишалися єдиною непідконтрольною Офісу Президента і особисто Андрію ЄРМАКУ інституцією в Україні. Бажання списати свою неготовність до війни в 2022-му році на військових. З діючими генералами такий трюк проробити значно складніше, можна і нарватись.
Останніми днями анонімні ТГ почали розганяти версію, що Залужного зняли, бо він разом із Порошенком готував військовий заколот, щоб змістити Зеленського.

Батько наш Залужний
Чому така відставка Залужного – це погано? Як сказано вище, не стільки з воєнних причин.
Валерій Залужний став у очах цивільних громадян не просто зразком, генералом-переможцем, а й символом, опорою. Бо він на 100% наш, український, він не зрадить і не відступиться, битиметься до кінця. Залужний – це запорука перемоги, кейс давно вже не стільки військовий, скільки ідеологічний. Тобто такий, яким сам Зеленський ніколи не був, якщо, звісно, не вважати за ідеологію його вираз: «Какая разніца?!». Залужний – прапор, на який дивилися і яким надихалися. Серед військових про Залужного, звісно, різні думки, але зараз не про те.
І от, коли настрої в суспільстві, напевне, найнижчі від 24.02.22, Зеленський забирає цей прапор. Чим розчаровує на тлі поточного стану справ величезну кількість людей і сіє ще більший розкол у суспільстві. Як би мусив зробити президент, який мислить по-державному і хоче змінити стан в армії? Призначити Залужного головою РНБО, наприклад. Тобто зберегти за «прапором» високу позицію в державі, не дати упасти. Кажуть, Залужний має пропозицію, але ще не відомо, яку. Побачимо. Але фокус полягає в тому, що потрібно це було зробити одразу: звільнив – призначив, а не вкидати у суспільство цей вірус зневіри. Їх і так уже більш, ніж достатньо.

Чому Сирський – це не погано
Говорять, що генерал-полковник Олександр СИРСЬКИЙ – людина жорстока, підступна і цупка. Так це ж добре. Бо саме підступність і жорстокість – якості, вкрай необхідні на війні. Там не потрібно бути добрим і чесним, ворог цього не оцінить. А от таким як Олександр Сирський бути точно треба. Бо чим підступнішим і жорстокішим ти будеш, тим більше загине ворогів. Окрім того, і це визнає переважна більшість, Сирський – талановитий полководець. Планування великих операцій – його сильна сторона. Можливо, та команда, яку він набрав, зможе навести нарешті лад у… немає навість сенсу перераховувати всі проблеми нашої армії.
Ще говорять, що Олександр Сирський – росіянин, народився на території сучасної росії, вчився у москві, жахливо говорить українською і т.п. Можливо, вас це здивує, але це також дуже добре. Бо це значить, що він знає москалів, як облуплених. Він знає, як вони мислять, як вони воюють, знає їхні підступи і може передбачати їхні задуми.
Питанням залишається, яку політику Сирський буде впроваджувати до українського солдата. Бо, кажуть, що Сирський – це такий собі український жуков, який буде кидати солдатів на «м’ясні штурми». Перепрошую, а хіба до цього моменту такого не траплялося? На жаль…Менш із тим, такі побоювання дійсно присутні.

Узурпація і концентрація влади
Проте відставка Валерія Залужного може означати і значно більше, ніж зміна військового керівництва. Україна стрімко і непомітно для більшості з населення, яке емоційно дуже включено у війну, рухається в бік авторитаризму. Перелічимо.
Свобода медіа мінімізована, більшість медіа поставлені під контроль. Ті, що роблять серйозні журналістські розслідування, переслідуються;
Місцеве самоврядування нівелюється і ставиться під тотальний контроль;
Тиск на бізнес більший, ніж за часів Януковича (це прямі цитати бізнесменів). До речі, керувати ТРО тепер буде Ігор ПЛАХУТА, який командував «Беркутом» на Майдані;
Опозиція (точніше, не підвладні Єрмаку партії) ігнорується і утискається у правах, політичне життя в країні ледь жевріє.
Тож, якщо дивитися на ситуацію під цим кутом, то Валерій Залужний, як сильна україноцентрична державницька особистість, їм дуже заважав.

P.S. З’явилася новина, що з обшуком прийшли до Сергія ПАШИНСЬКОГО. За справою 2014-2017 рр. щодо вилучення на користь держави активів кишенькового олігарха Віктора ЯНУКОВИЧА – Сергія КУРЧЕНКА. Але насправді це справа про гроші «Роснефті» та Ігоря КОЛОМОЙСЬКОГО. Підприємства Сергія Пашинського, до слова, одні із найбільших наразі виробників і постачальників зброї і т.п.