Матвій Вайсберг: «Майдан був і лишається однією з найкрасивіших і найважливіших подій у моєму житті»

Видатний український художник у ексклюзивному інтерв’ю «r» розповів про Майдан, гідність та творчість

У Конгрес – центрі СумДУ успішно пройшла виставка картин українського художника, активного учасника Майдану Матвія Вайсберга. Його роботи зберігаються у багатьох музеях України, у приватних колекціях різних країн світу. Виставка має промовисту назву «Стіна». Вона присвячена героїзму учасників Майдану та приурочена до Дня Гідності в Україні. Картини розміщені на білій стіні та являють собою інсталяцію із 28 полотен. На них відтворено події Майдану з січня по березень 2014 року (з самого початку і до його закінчення). Художник, який був учасником цих подій, відобразив силу, мужність, героїзм, відданість людей, які своїм життям відстоювали нашу незалежність.
Серія картин “СТІНА” вже побувала у багатьох містах України, а також у Варшаві та Лондоні.
r: Чим саме для вас є Майдан Гідності?
М. В.: Зміна усвідомлення, яке полягає в тому, що ти можеш змінити країну, зробити її інакшою, вільною, незалежною, що саме ти вирішуєш, якою їй бути, а не підстроюєшся під те життя, яке тобі нав’язують. З’явилось відчуття, що ти вільна людина. Саме заради цього ми і виходили чотири роки тому на Майдан.
r: Яке відчуття ви хотіли передати людині при створені цих картин?
М. В.: Свої відчуття, які передав, бо перші картини, які я малював.Ю для мене пахли димом і сльозогінним газом, яким я там подихав, а також горілою гумою, і це не тільки моє відчуття, а й всіх людей, які були на Майдані, а також всіх, хто по-справжньому відчуває зображене на моїх картинах.
r: Що для вас означає поняття гідності, яку людину можна вважати гідною?
М. В.: Гідна людина – це вільна, шляхетна, добра, незалежна людина. Такою вона повинна бути в першу чергу, оскільки саме заради цього ми вийшли на Майдан.
r: Чому ця виставка має назву «Стіна»?
М. В.: Це моя перша Стіна. Для мене вона сакральна, старозаповітна. У моїй майстерні є стіна, де я хотів спочатку розмістити 32 роботи на цю тему, але, пишучи картини та переживаючи події тих часів, зміг створити лише 28 полотен, які й представлені на даній виставці. Стіна – це завжди щось таке більш глибоке, таке, як Стіна Плачу, Стіна Надії. Для кожного відвідувача вона створює своє власне відчуття.
r: Які події впливають на Вашу творчість, що Вас надихає?
М. В.: Все що завгодно. Як правило, те, що я побачив власними очима, те, що важливе для кожного. Іноді щось пов’язане з літературою, але більш все ж таки події, в яких я особисто брав участь.
r: Як Ви вважаєте, хто в першу чергу повинен побачити ці картини?
М. В.: Хто побажає їх побачити. Я не думав про якусь окрему аудиторію, коли їх створював. Головне для мене, щоб люди зуміли їх правильно сприйняти і зробити з відображеного на них правильні висновки.
r: Чи змінилось Ваше ставлення до подій Революції Гідності?
М. В.: Майдан був і лишається однією із найкрасивіших і найважливіших подій усього мого життя. Мені пощастило, що був учасником. Це подія, яка змінила світ. Змінила нас — навіть тих, кому це не подобається. Ми відчули свої межі — на що здатні. Я ніколи б не подумав, що вставатиму серед ночі — і йтиму туди, де стріляють.
Те, що не відразу все вийшло, — так не буває. Французи на барикади ходили 200 років — там уже п’ята республіка. У нас, видно, друга. Якщо рахувати УРСР — то третя. Абсолютно все викреслювати з історії я не збираюсь. Завжди думаю: батько народився у 1931-му, помер — у 1988. То що його не було? І не було того, що він робив, його життя? Добрих учинків? Були. Ну от так сталося, що його життя припало на період Радянської України. Не можна йти вперед спиною. Тому намагаюсь дивитись у майбутнє, не відкидаючи минуле. У Біблії написало: “Нехай мертві ховають своїх мерців”.

Анастасія Літвіненко, “Панорама” №50