Люди Сумщини: життя космічного масштабу

Глухівчанин Йосип Шкловський створив потужну школу сучасної астрофізики
Шкловського визнавали одним з найбільш талановитих лідерів світової астрофізики. Він був членом Лондонського Королівського астрономічного товариства, Американської академії наук та мистецтв, Національної академії наук США , Почесним членом Королівського астрономічного товариства Канади, Почесним доктором Паризької обсерваторії, дійсним членом Британської академії наук.
Незважаючи на зайнятість, Йосип Самуїлович пам’ятав Глухів і час від часу приїздив на рідну землю.
ЖИТТЯ КОСМІЧНОГО МАСШТАБУ
«Ходив з мамою в синагогу»
Народився Йосип Шкловський 18 червня 1916 р. у місті Глухів в сім’ї рабина. Він писав: «Я рос в традиционной еврейской среде в маленьком украинском городке, учился древнему языку предков, ходил с мамой в синагогу. А какие были праздники, хоть кругом – полная нищета! Почему-то вспомнил запахи праздников. А потом была школа-семилетка, раздвоение сознания между еврейским домом и советской школой. В 1930 году моя семья уехала из родной Украины. И мое еврейское детство уже осталось в невозвратимо далёком прошлом…»
Підлітком з матір’ю, братом та вітчимом Йосип переїздить до Сибіру, де працював на будівництві БАМу. Вступив до університету у Владивостоці, пізніше перевівся до Московського державного університету.
У 1938 р. після закінчення МДУ молодого фізика-оптика приймають до аспірантури на кафедру астрофізики до Державного астрономічного інституту імені П. Штернберга (далі – ДАІШ) до вченого зі світовим ім’ям М.М. Парійського, під керівництвом якого у 1944 р. він успішно захистив кандидатську. Докторську захистив у 1948 р. Обидві дисертації Йосипа Шкловського присвячені фізиці сонячної корони. Саме неперевершена фізична інтуїція дозволила талановитму науковцю на основі аналізу невеликої кількості накопиченого матеріалу розрахувати її випромінювання у суцільному спектрі та в окремих лініях. Виявилося, що корона дає потужне ультрафіолетове та м’яке рентгенівське випромінювання, яке пояснює іонізацію нижнього шару іоносфери Землі. Особливість цих робіт – у тому, що вони виконані за 10 років до ракетних та супутникових спостережень, які підтвердили гіпотезу вченого.

«Ще один єврей – і буде не академія, а синагога»
Був 1953 рік. Тривала антисемітська кампанія по всій країні. Особливо це відчувалось у Москві. Йосип Самуїлович згадував, як одного разу повертався додому в електричці, а молодь, яка їхала поряд, ображала його різними словами. До насмішок приєдналися і пасажири. Той випадок був далеко не поодинокий. Керована зверху хвиля «народного гніву» росла та набирала сили. Готувалось велике «переселення євреїв». Йосип Самуїлович завжди підкреслював своє єврейство, розповідав про нещастя, які випали на долю його народу. Шкловський згадував, як під час одного з прийомів у Кремлі виконувалась пісня зі словами: „За столом никто у нас не лишний”. “Лишние есть, не всех мы приглашаем к столу”, – зауважив Сталін, маючи на увазі євреїв. Під час „боротьби з космополітами” із ДАІШа звільнили багатьох кращих астрономів-євреїв разом зі Шкловським. Сумуючи, разом з академіком В. Гінзбургом читав пресу про арешт у 1953 році „лікарів-убивць у білих халатах”.
Й.С. Шкловський дуже обурювався, коли до Академії наук обирали не талановитих, а, наприклад, правильних директорів заводів… Кандидатуру самого Шкловського вносили у бюлетень АН СРСР для його обрання в академіки десять разів. Над ним відкрито глумилися: „Ще один єврей – і буде не академія, а синагога». У 1966 році Йосипа Самуїловича обрали членом-кореспондентом. Але академіком так і не став. Шкловського не пустили і отримати диплом академіка Академії США, куди він був обраний. Йосипу Самуїловичу не давали можливості брати участь в асамблеях Міжнародного астрономічного союзу, на які його запрошували у США (1961), Західну Німеччину (1964) і Австралію (1973). Не пускали до Болгарії, де жила донька.
Коли десять членів АН СРСР підписали декларацію, засуджуючи А.Д. Сахарова, Шкловський відкрито став на його захист. Йому відмовили у 1976 році у поїздці до Гренобля (Франція) на асамблею вчених, вказавши, що причиною є хвороба. Трохи пізніше на репліку американського астронома: «Чув, що ви були хворим?» – Шкловський відповів: «Так, я хворий на діабет. Дуже багато Сахарова».

Тріумф ідей і розрахунків
З 1947 р. Й. Шкловський починає займатися проблемою галактичного радіовипромінювання, а у 1953 р. виходить у світ його піонерська робота «Інфрачервоне випромінювання Галактики».
Йосип Самуїлович брав участь у запуску на Місяць апарата «Лунохід-1». Постало питання: як зафіксувати політ ракети? За завданням С.П. Корольова астрофізик Шкловський придумав спосіб фотографування, народився проект «Штучна натрієва комета». Запуск ракети здійснили у 1958 р. і вперше сфотографували. При цьому були присутні М.С. Хрущов, М.В. Келдиш, С.П. Корольов, А.Н. Туполєв, Й.С. Шкловський. Фактично це був тріумф ідеї та розрахунків нашого земляка, він став зіркою радянської астрономічної науки. За це відкриття він став лауреатом Ленінської премії (1960), його навіть випустили за кордон до Польщі і Чехословаччини. Згадують, що Шкловський у Варшаві багато часу провів біля пам’ятника Героям повстання єврейського гетто.
Й. Шкловський уперше в СРСР у період 1953-1954 рр. прочитав курс радіоастрономії, у 1953 організував та очолив відділ радіоастрономії в ДАІШ, який згодом перетворився на відділ всехвильової астрономії. У 1967 р. вчений паралельно розпочинає працювати в Інституті космічних досліджень, участь у створенні якого за наказом Академії наук СРСР брав особисто. У 1969 р. вже визнаний науковець відкриває відділ астрофізики у новому на той час Інституті космічних досліджень, який і очолював до останніх днів свого життя.
Зі спогадів ученого: «Мне очень повезло, что начало научной карьеры почти точно совпало с наступлением эпохи “бури и натиска” в науке о небе. Пришла “вторая революция” в астрономию, и я это понял всем своим существом. В этой самой науке я был странной смесью художника и конкистадора. Подобные феномены появляются только в эпохи ломки привычных, устоявшихся представлений и замены их новыми».

Ідея позаземного життя

Ідея позаземного життя та розуму повністю захопила Й. Шкловського. Вчений мав однодумця в Сполучених Штатах, астронома Карла Сагана, який також серйозно вивчав можливість міжзоряного радіозв’язку. У 1962 р. він надіслав Йосипу Самуїловичу препринт своєї статті з деякими ідеями, на які Шкловський негайно відповів. Він написав книгу «Всесвіт, Життя і Розум», у якій виражає впевненість, що можливості нової астрономії повинні бути спрямовані на виявлення позаземного розуму. До речі, книгу перевидавали вже 7 разів багатотисячними тиражами. Ідеї, висловлені ним, були схожі на думки К. Сагана. У 1966 р. у Сполучених Штатах останній опублікував книгу під назвою «Розумне життя у Всесвіті». Останній на цьому заробив мільйони, а от Шкловський зі свого гонорару не отримав ані копійки. Дослідники-однодумці побачилися лише через кілька років. А до того часу книги обох дослідників космосу вже викликали шалений інтерес в усьому світі.

Учений доводив, що на Землі наша високотехнологічна цивілізація склалася за двадцять століть після трьох мільярдів років еволюції життя. Науковець статистично доводить, що якщо розумне життя широко поширене в Галактиці, то багато цивілізацій мільйони років тому просунулися далі нас у вивченні космічного простору і могли послати місії роботів у глибокий пошук в усі кінці Всесвіту, включаючи околиці нашого Сонця.
Ідеї Й. Шкловського про існування життя і розуму у Всесвіті заклали основи для формулювання так званих антропних принципів, остаточний варіант якого формулюється так: у Всесвіті повинна з’явитися інтелектуальна обробка інформації, а коли це станеться, то вже ніколи не зникне. При практично нескінченно протяжній у часі й просторі еволюції людської цивілізації питання безсмертя особистості й воскресіння мертвих стає лише питанням часу.

“Панорама” №15, автор Михайло Часницький, керівник музею історії євреїв у Глухові
Сумська області завжди належала до місць традиційного проживання євреїв. Вони мешкали в Сумах, Ромнах, Конотопі, Шостці, Глухові, Охтирці, Путивлі, Кролевці та багатьох селах.
У 1800 році в Глухівському повіті було 175 купців та міщан-євреїв. У 1847 р. – 1383, а вже у 1887 р. – 4570. На початку XX ст. у Глухові функціонували три синагоги.
У місті зберігся старовинний єврейський цвинтар, на якому найстарший надгробок датується 1785 роком. Під час революції 1918 року, погромів, Громадянської і Другої світової війн багато євреїв загинули, а частина виїхала з міста.
Коли у 1998 році ми з дружиною Галиною стали одними з організаторів єврейської громади «Хаверим» («Друзі»), то знайшли у Глухові близько 250 єврейських родин. У 2003 р. було відкрито єдиний на Лівобережній Україні єврейський музей на громадських засадах. Він відтворює історію регіону більш як за сто років і демонструє внесок євреїв в економіку, культуру, освіту, медицину, спорт, у створення преси, фотогалузі тощо. Наш музей знають у Європі, США та Австралії. Ось уже 15 років він створює позитивний імідж Глухова, Сумщини та України в цілому.
Є в експозиції розповіді про видатних земляків: наприклад, гордимося, що всесвітньовідомий астрофізик Йосип Шкловський (1916-1985) народився у Глухові. Мені вдалося знайти, де мешкала їхня родина. Це одноповерховий будинок з червоної цегли по вул. Спаській, 12. У березні 2016 року нам з Борисом Грудиніним вдалося ініціювати появу у місті вулиці імені Й.С. Шкловського.