Люди проти! На Сумщині можуть знищити церкву, яка є історико-культурною спадщиною (Фото)

Про те, що в селі Іскрисківщина Білопільского районуможуть на будівельні матеріали продати козацьку церкву з мореного дубу, на своїй сторінці у Фейсбук написав історик, краєзнавець Олег Корнієнко: “УВАГА! Окупаційна Московська церква нахабно продала будівлю храму в козацькому селі Іскрісківщина Білопільського району баригам, котрі мають бажання розібрати морений дуб для продажу! Церкву будували українські родини Куколь-Яснопольські та Терещенки, кацапсько-більшовицька влада перетворила її на сарай, а нинішній кацацський поцреархат перед наданням Україні томосу намагається урвати останнє, що належить місцевій парафіяльній громаді! Знищуються рештки нашої історико-культурної спадщини!”

А першим це питання підняв Юрій Зарко у тому ж Фейсбук:

– Мені не так часто, як хотілося б, доводилося відвідувати славне козацьке село Іскрисківщину. Але кожного разу, коли мені вдається туди приїхати, я з превеликим задоволенням іду до старої дерев’яної (єдиної дерев’яної церкви в районі, між іншим) козацької церкви на честь святої великомучениці Варвари. І хоча церква вже років двадцять, як не діє. проте вона не втратила свого магнетизму, своєї свтості…
І не дарма ця будівля по праву є історичною та архітектурною пам’яткою , яка має бути дуже близькою не лише жителям Іскрисківщини, але й Білопілля та Ворожби . Тому, що саме син Білопільського та Ворожбянського сотника Степана Куколя- Федір Куколь (який був писарем у самого Мазепи!) на початку 18 ст. збудував в Іскрисківщині першу дерев’яну церкву на честь Великомучениці Варвари. А в 1852 році (тобто 166 років тому) його нащадок Микола Куколь-Яснопольський збудував нову дерев’яну церкву. Цю церкву ми можемо бачити і нині. …. поки що бачимо .
Бо комусь із місцевих прийшла до голови “геніальна” ідея. – А давайте зруйнуємо церкву, а натомість поставимо капличку!. І от вже приїздять до села святі отці, як із сусіднього села, так із сусідніх районів і говорять, що Єпархія, на балансі якої перебуває церква, вже практично продала церкву комусь із місцевих на будматеріали. (Тобто , щоб виконувати свої функції церква непридатна через ветхість, а на будматеріали якраз буде добре. Здавалося б логіки немає.. але ж ні. Справа в тому, що церква побудована з мореного дубу, який, як відомо , є дуже дорогоцінною деревиною) До того ж , за їх словами, хтось із обласних депутатів пообіцяв виступити в якості спонсора будівництва. А от ремонтувати церкву ніяк не можна, бо колись там комуністи влаштували клуб, і танцями “осквернили святое место”. Але чомусь ці отці мовчать про те, що в сотнях церков по всій Україні були влаштовані клуби в часи “воинствующего атеизма” (Для прикладу клуб Космос в дерев’яній церкві Олександра Невського , що на станції Білопілля). Але згодом, після проведенням певних церковних обрядів, вони відновлювали свою діяльність, і нікому не приходило в голову їх руйнувати. Можливо священники інші були, а може ціна на морений дуб була нецікавою…
Вчора поїхав у село поспілкувався з мешканцями. Слава Богу , люди категорично проти того, щоб розбирали Церкву.
Напроти висловлюють бажання відремонтувати дах та укріпити фундамент. І за це я їм щиро вдячний, Адже люди хочуть врятувати не тільки свою Церкву, але й нашу спільну історію.

Справка

Церква Святої Великомучениці Варвари

В „Церковному описі Харківської єпархії за 1904 рік”, записано дослівно:
„Варваринская церковь, построенная в 1852 году стараниями земледельца, штабс-капитана Николая Куколь-Яснопольского и частично прихожан.
Деревянная, однопрестольная. От Харькова 200 верст. Ближайшая почтово-телеграфная контора в г. Белополье в 10 верстах. Земли усадебной 3 десятины, пахотной 30 десятин. Прихожан мужского пола 1735 человек, женского пола 1687 человек. Неприкосновенный капитал 500 рублей. Процентами пользуется причт. Причт по мещанству положеносвященик, дьяк и псалом. Одно лицо священное и два псалома. Жалование священника 141 р. 12 коп., оба псалома по 47 р. 4 коп. Причт помещается а церковних домах церковно-приходская школа и сельскохозяйственное училище. Приход: Попечителей нет. Деревни Горбашевка и хутора Вировцова в 1 верствє, Подобриевка в 2 верстах, Волхвин, Нескучньй, Соляниково – в З верстах, Соханев й Зарицкий – в 4 верстах, Сорокин, Дубны, Курилов и Гевличев – в 5 верстах.
Священник Андрей Дементьев 34 лет окончил семинарию 2 разряду. Священником с 1893 года, на постоянном месте с 1897 года. Проходит должность законоучителя и заведует местной школой и законоучитель училища. Последнее его награждение „Скуфья” в 1903 году.
Псаломщик: Захарий Бутский 70 лет из среднего отдельного духовного училища. Псаломщиком с 1849 года, на настоящем месте с 1864 года. За 50 лет безупречной службы награжден золотой медалью в 1900 году.
Псаломщик: Стефан Чулков из 2 класса духовного училища. Псаломщиком на настоящем месте с 1886 года. Проходит должность учителя церковно-приходской школи.
Церковный староста: надворный советник Иван Юдин с 1898 года.
Второй Сумской округ Харьковской эпархии.1904 год”.
В 1917 р. церква була закрита більшовиками. В 1925 р. були зняті із церкви хрест і дзвони, саме приміщення сільські активісти пристосували під клуб.
В 1991 р., коли був збудований Будинок культури, церква була передана релігійній громаді. На сьогоднішній день церква Святої Варвари не діє. Будиночок, де жив священик, відданий під фельдшерсько-акушерський пункт.

(О.Корнієнко. Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь).