Лікарня майбутнього

 

 

Наступного року Сумській обласній клінічній лікарні виповнюється 75 років

З цього приводу «Панорама» вирішила довідатися, як функціонує головний медичний заклад області зараз, і відрядила журналіста за інтерв’ю з директором КНП СОР “СОКЛ”, Заслуженим лікарем України Володимиром Васильовичем ГОРОХОМ.

У невеличкому затишному кабінеті пахне кавою (господар пригощає), а поки він відповідає на терміновий телефонний дзвінок, я оглядаю приміщення: з розкошів тільки великий телевізор, на якому, крім новин, з’являється відео з усіх камер відеоспостереження з двох лікарняних локацій; на одній стіні – кілька невеличких ікон, на іншій – фото корпусів (згодом з’ясувалося, що то – проєкт на майбутнє), пара сімейних фото біля стаціонарного телефону, робочий стіл рясніє документами. У новинах показують війну. З неї й починаємо.

Як на війні

r: Які виклики перед Вами поставила війна?

В.Г.: Я дуже вдячний своїм колегам, певен, що прийде час, коли ми скажемо спасибі всім і кожному. 24-26 лютого абсолютно всі були на своїх робочих місцях. Богу дякувати, що у нас не трапилися такі проблеми, як у колег у Тростянці, Боромлі.  До нас привезли з кульовим пораненням 22-річного росіянина, якого ми прооперували. Потім були поранені тероборонівці, військові ЗСУ. У нас заклад на 645 ліжок, а тоді було до 100 пацієнтів. Коли у березні у Сумах сталися вибухи на об’єктах інфраструктури, у нас в корпусі на Ковпака на першому поверсі повибивало вікна та покрутило двері, ми й досі знаходимо там осколки. Тоді ми всіх перевели в корпуси на Троїцькій. Принаймні, тут була охорона, ми чергували.  Після тих вибухів багато лікарів-чоловіків попросили дозволу вивезти свої сім’ї на західну Україну. У мене дружина з сином теж виїхали на Закарпаття, а я близько двох місяців жив у лікарні. Додому навідувався погодувати кота. Я дуже вдячний молоді, дехто тільки перший рік працює, вони весь час були тут, чергували. Ми постійно спускали пацієнтів у тимчасове укриття. Коли темінь була страшна, коли тут диверсійну групу спіймали біля «Медсоюзу», по нашій території стріляли. Знаєте, лячно всім, ми всі живі люди. Я сам заспокоївся, коли вже виїхала моя мама з внучатою племінницею. У нас багато працівників середнього та молодшого персоналу, які живуть у Сумському  та Білопільському районах, дуже важко було дістатися на роботу, то багато хто залишилися тут жити і працювати. Спільно готували їжу. Спочатку наші працівники самі виїздили на окуповані росіянами території та видобували продукти у приватних господарствах, у фермерів, ми ділилися тими продуктами з іншими лікарнями та соціальними установами. А згодом нам стали з їжею допомагати волонтери.  За тиждень повернулися колеги, які вивезли свої родини у безпечне місце. Наприкінці березня, коли облогу міста було знято, почали надходити хворі з районів, які не могли добратися до своїх медичних установ, Тростянця, наприклад. Зараз колектив повноцінно працює, сьогодні у нас 680 хворих на 645 ліжках.

r:Давайте відразу поговоримо про проблеми зі світлом. Чи страшний вам блекаут?

В.Г.: Лікарня – це такий об’єкт, який має працювати «24 на 7». Тому проблем зі світлом у нас бути  не повинно. У нас є 5 потужних генераторів, які повністю задовольняють наші потреби в електриці. Звісно, для цього потрібне паливо. Для повністю автономної роботи необхідно витрачати  більш як 2, 5 тони щодня. У нас є тижневий запас та договір відповідального зберігання. А ще хворих треба не тільки лікувати, а й годувати. Нещодавно придбали пересувні котли, які працюють на дровах,  на 200 та 300 л з нержавіючої сталі. Вони вважаються воєнно-польовими кухнями. Ми їх вже випробували. Це – незрівнянно! Коли вже не буде нічого – світла, тепла – ми все одно зможемо нагодувати всіх пацієнтів!

Очі директора сяють, а його захоплення передається й мені, коли я роздивляюсь великі блискучі ємності, що їх показує мені у смартфоні співрозмовник.

Минуле, сьогодення та майбутнє

Задовільнивши цікавість про воєнні будні лікарні, повертаємося до стандартних питань інтерв’ю.

R: Отже, що таке Сумська обласна клінічна лікарня сьогодні?

В.Г.: Це – єдиний механізм, у якому все злагоджено  працює безперервно «24 на 7». У інших соціальних закладах є вихідні, канікулярні, вони не працюють вночі, але лікарня – ні.  У нас основні засоби не відпочивають: працює електроенергія, водовідведення тощо. Треба забезпечити не тільки безперебійне надання кваліфікованої медичної допомоги, але й загальний процес догляду за пацієнтами. Ми виконуємо до 20 тисяч оперативних втручань на рік, з яких  3-4 категорії складності (об’ємних полостних, які тривають годину і більше)  – близько 75%. А це – десятки літрів крові для переливання, кілометри марлі тощо.

r:Яка основна проблема стоїть перед лікарнею зараз?

В.Г.: Історично так склалося, що у нас завжди не вистачало власних площ.  Навіть за радянських часів була колосальна скупченість і за станом споруд наша лікарня була у найгіршому становищі серед усіх обласних подібних закладів.  Питання побудови нової лікарні стояло з 1970 року,  у нас збереглися листи на Держплан СРСР, які писала ще тодішня директорка закладу  Єгорова Ірина Костянтинівна, яка кілька десятиліть очолювала обласну лікарню. Планувалося побудувати заклад на 1100 ліжок. Ця проблема заважала повноцінно розвивати нові напрямки, відкривати нові сучасні відділення, тому що просто не було де. Завжди були перешкоди, будували що  завгодно, але не лікарню. Ще катастрофічнішим став стан, коли обласні відділення, які були розміщені на базі міських закладів (ортопедія, торакальна хірургія були у  центральній міській лікарні, хірургія та проктологія – у 5-й клінічній лікарні), ми змушені були перевести до нас. Це створило дуже важкі умови як для хворих, так і для працівників лікарні. Ми дійсно не могли розвиватися як заклад третинного рівня (для надання високоспеціалізованої медичної допомоги). І врешті, в 2015 році на сесії Сумської обласної ради була прийнята Комплексна програма перспективного розвитку медичних закладів третинного рівня і було передбачене поетапне будівництво Сумської обласної клінічної лікарні. З того ж  року почався поетапний розвиток нашого закладу. Спочатку ми перепрофілювали лікарню, яка будувалася на вул. Ковпака. За планом, це мала бути п’ята в області спеціалізована психіатрична лікарня. Але аналіз показав, що в області психіатричних ліжок в 4 рази більше (120 ліжок на 10 тис. населення), ніж у цілому по країні. Тобто, це було нераціонально, беручи до уваги, як затісно у обласній лікарні. Будівництво розбили на дві черги: спочатку відкрили три корпуси, куди перевели в 2017 році поліклініку, навчальні кафедри медуніверситету, 5 соматологічних відділень. Другим етапом мало стати будівництво дев’ятиповерхового хірургічного корпусу на 415 ліжок. Проєкт увійшов  до державної програми «Велике будівництво» із загальною проєктною вартістю в 1,5 млрд грн. Планувалося, що будівництво буде завершене за 2,5-3 роки. На цей рік у державному бюджеті були виділені кошти. Ми планували, що після 8 березня заїдуть підрядники рити котлован. І тут розпочалася війна.

Керівник закладу пояснює, що потужний розвиток – це потреба часу. Медична реформа в Україні змінила принцип фінансування медицини. Сьогодні на утримання лікарні виділяються з обласного бюджету лише кошти на комунальні послуги – це 13-15 млн грн на місяць. Все інше треба заробити. «Гроші ідуть за пацієнтом», і обласна лікарня контрактуєтся  з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) на надання медичних послуг.

Ми повинні заробляти гроші. Фінансовий пул наразі – це виключно НСЗУ, яка укладає контракти з лікарнею і сплачує за кожний пролікований випадок. А Служба виставляє зараз гіпервимоги (на рівні європейських). У нас повинні бути висококласні фахівці, сучасне обладнання, фінанси для медикаментозного супроводу. Зрозуміло, що нам потрібно робити високовартісні операції.  Так, за операцію тромбекстракції ми отримаємо 130 тисяч гривень, а, наприклад, пролікований соматичний випадок (без оперативного втручання) принесе лише 5 тис. грн. Але ж ми все одно мусимо лікувати всіх.

Центр рентгенендоваскулярної хірургії

У сучасній хірургії в пріоритеті малоінвазійні методи лікування. У Сумах подібні операції почали виконувати з лапороскопічних втручань на жовчному міхурі. За останні 5 років, за словами Володимира ГОРОХА, у СОКЛ відбувся гіперпоштовх у розвитку вузькоспеціалізованої медичної допомоги.

«Три роки тому ми відкрили Центр рентгенендоваскулярної хірургії. У нас з’явилися амбітні, дуже креативні молоді лікарі (середній вік – 35 років), які проходили навчання в Інституті серцево-судинної хірургії імeні М.М. Амосова. Вже рік команда з п’яти фахівців проводить за допомогою сучасної медичної ангіографічної системи «Філіпс»малоінвазійні оперативні втручання на серцево-судинній системі, стентування, імплантацію штучних водіїв серцевого ритму.  Ми працюємо на всю область і вже 2,5 тисячі інфарктів ми зуміли вилікувати, а раніше у  95% гострого інфаркту була летальність. Також є команда молодих лікарів, які виконують операції на судинах голови, шиї, головному мозку, видаляють пухлини, аневризми, аномалії розвитку. Це напрямок реперфузійної нейрохірургії. У новітньому хірургічному корпусі на Ковпака у нас буде надсучасна операційна. У корпусі «Б» плануємо розмістити обласний інсультний центр із відділеннями  судинної неврології,  нейрохірургії та реабілітації», – розповідає директор лікарні і відправляє на екскурсію до нового Центру, який розміщується поряд із адмінбудівлею.

У Центрі рентгенендоваскулярної хірургії відразу зрозуміло, що таке брак площ. Все розміщено  вкрай компактно. Вдалося краєм ока побачити операцію. В операційній – пацієнт на столі, поряд стоять хірург та асистент. Кілька моніторів, обладнання, хірург робить маніпуляції, весь час спостерігаючи за своїми рухами на екрані, що висить перед очима. За межами операційної кардіолог на своєму моніторі пильно слідкує за відео, на якому видно серце, яке пульсує, та купу артерій, у двох з яких виявлений атеросклероз.

Пояснення дає інтервенційний кардіолог Артем МЕЩЕНІНОВ: «Специфіка моєї роботи – це надання допомоги пацієнтам з гострим коронарним синдромом. Головне – це попередити проблему. Якщо інфаркт вже стався, то на серці залишиться рана. В цьому випадку пацієнт звернувся з приводу постійного болю в області серця, він кілька місяців приймав нітрогліцерин. Зараз за допомогою стаціонарного ангіографа ми проводимо стентування двох коронарних артерій. Отже, інфаркту вдалося уникнути».

Лікар показує малозрозумілу нефахівцю картинку на моніторі, видно лише, як артерії струмочками розбігаються по органу. Перервавшись на голосову консультацію хірургу, кардіолог згодом продовжує розповідь: “Основна функція нашого центру – це лікування атеросклерозу артерій будь-якої локалізації. У нас працює команда нейрохірургів, які займаються атеросклерозом церебральних та предцеребральних артерій. Крім цього, лікуємо облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок, бувають випадки атеросклерозів артерій нирок, кишківника. Наша мета – діагностика таких уражень та їхнє лікування. За рік ми лікуємо майже тисячу пацієнтів».

Центр приймає пацієнтів з області з гострими інфарктами міокарда для проведення термінових оперативних втручань. Тут виконують коронарографію для виявлення проблем та стентування інфарктзалежних серцевих артерій. Проводять імплантації електростимуляторів. Лікують хворих зі стабільною та нестабільною стенокардією. Виконується повний спектр усіх ендоваскулярних оперативних втручань.

Про випадок нейрохірургічного лікування розповідає, демонструючи відео на моніторі, лікар-нейрохірург відділення інтервенційної радіології Максим ШАПОВАЛ:

«Ось, наприклад, привезли жінку. Три години, як стався інсульт, стан – майже кома, відсутність руху правих кінцівок. Ми зробили їй КТ, оце сонна артерія, ось обривок середньомозкової артерії, і далі кровотік вже не йде. А це відео вже після того, як ми дістали тромб. Там, де був обрив, кровотік повністю поновлений. Жінка на п’яту добу була виписана взагалі без неврологічного дефіциту».

Звучить і виглядає все, що вдалося побачити в Центрі, з одного боку, нібито буденно, з іншого – фантастично. Згадалися слова директора СОКЛ, який сказав, що раніше 75% інфарктів головного мозку спричиняли смерть пацієнта, а тепер 95% прооперованих пацієнтів одужують.  Вражає.

Про обладнання

Директор СОКЛ Володимир ГОРОХ також розповів про нещодавно відкритий Центр функціональної діагностики та електрофізіологічних досліджень. Ремонт у колишньому приймальному відділенні зробили власним коштом (заробленим за контрактами з НСЗУ), обладнання придбали за гроші обласного бюджету:  «У нас в області близько 10 тис. хворих, які страждають на порушення ритму серця (аритмія, мікросистолія), це приводить спочатку до тромбу, а потім до інфаркту. Вирівняти ритм дозволяє прилад аблятор, який зараз в Україні є лише у декількох великих містах. Аби придбати його, потрібна допомога обласного бюджету, або ми змушені будемо придбати  за власний кошт».

Продовжуємо спілкуватися про сучасне медичне обладнання. І тут виявляється, що у сьогоденні є несподіваний аспект: «Не було б щастя, так нещастя допомогло. Завдяки гуманітарній допомозі, яка зараз надходить в Україну, ми добре забезпечені діагностичним обладнанням, отримали деяке хірургічне обладнання та розхідні матеріали. Ми тепер маємо апарат VAС-терапії, який дозволяє успішно лікувати мінно-вибухові рани. У нас склалися дуже добрі стосунки  з обласною радою і з обласною військової адміністрацією. Колосальна підтримка з їхнього боку. Якщо приходить високовартісне діагностичне обладнання, то в першу чергу воно потрапляє до нас. У нас нова киснева станція, моніторингове обладнання, апарати УЗІ є практично в кожному відділенні. В мирний час не було б, мабуть, і сотої долі. Або ми змогли б придбати це набагато пізніше. Наразі за допомогою обласної адміністрації вирішується питання про придбання потужного магнітно-резонансного томографа, бо наявний вже не задовольняє наші потреби.  Нове обладнання дозволить безкоштовно робити пацієнтам більш точне дослідження на томографі».

І про головне

r:Що є основною запорукою успішного функціонування лікарні?

В.Г.: Головним багатством лікарні завжди були люди, наш персонал. У нас працювали найкращі з кращих. Сьогодні маємо 19 відділень, а в них працюють 1293 особи: 310 лікарів (разом з інтернами), 512 медичних сестер, 378 – молодший медичний персонал та інші. Ми – головний медичний заклад Сумської області, тож у нас могли працювати лише лікарі першої  та вищої категорії, а середній медичний персонал відбирали кращих випускників з п’яти медучилищ області. Окремо хочу сказати про людей, яких вважаю фундаментом колективу – це наші лікарські династії. У нас їх дванадцять. Це родини Кобилецьких, Яковенчуків, Сенько, Ященків, Циндренків, Дмитренків, Грицай та інші. Їх внесок у наш розвиток та досягнення просто неоціненний. У сьогоднішніх реаліях, звісно, для мене найважливіше – це зберегти колектив. Важко всім. Скорочується багато закладів соціальної сфери, людям треба працевлаштовуватися. Емоції емоціями, але ми кожний день думаємо, як можна заробити, які нові пакети з НСЗУ законтрактувати.

Закінчив директор  КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» Володимир ГОРОХ свою розповідь словами: «Я мрію про створення сучасної високотехнологічної обласної лікарні, а для цього необхідно побудувати новий хірургічний корпус (із сучасним операційним блоком та відділенням анестезіології з ліжками інтенсивної терапії, відділенням хронічного гемодіалізу і перитонеального діалізу).  Буде створено єдиний медичний простір – медичне містечко. І я певен, що ми обов’язково побудуємо нашу лікарню майбутнього, в якій пацієнти будуть отримувати медичну допомогу вищого гатунку».

Лікарню відвідала та поспілкувалася Олена ПРИЙМАЧ

Історична довідка

Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумська обласна клінічна лікарня» функціонує в обласному центрі  м. Суми, на двох майданчиках (вул. Троїцька, 48 – хірургічні відділення; вул. Ковпака,18 – терапевтичні, навчальні кафедри медуніверситету та поліклініка). Є провідним медичним закладом Сумської області (населення – 1 млн 100 тис.), має вищу акредитаційну категорію. Обласна лікарня створена у 1948 році шляхом реорганізації міської лікарні. Розмістилася у старовинній будівлі (колишнє духовне училище) по вул. Троїцька. Від початку функціонувало 6 відділень, працювала 141 особа. За рік лікувалося до 2 тисяч хворих. Першим директором закладу був Ю.Я. Денисенко. Згодом навколо основного корпусу добудовувалися інші корпуси. Врешті, комплекс лікарні складався з  приміщень на 645 ліжок. У 2017 році частина відділень була переміщена на майданчик по вул. Ковпака. Сучасна лікарня обслуговує до 23 тисяч хворих на рік. Має 19  відділень, 6 параклінічних служб та  чисельні допоміжні служби (лабораторія, променева діагностика, ультразвукове обстеження, ендоскопічна служба, КТ, МРТ,  центральна стерілізаційна й т.п.)

В різні роки керівниками обласної лікарні були видатні спеціалісти: Єгорова І.К., Пшеничний М.М., Марков Л.С., Близнюк М.Д., Стахович Н.Ф., Горох Л.Л. З 2009 року лікарню очолює Горох В.В

Профіль керівника

Горох Володимир Васильович – директор КНП СОР “Сумська обласна клінічна лікарня”. Народився у 1961 році у с. Мутин Кролевецького району Сумської області. Закінчив Кримський медичний інститут. Працював лікарем-ординатором Сумської ЦРЛ, завідувачем поліклініки, головним лікарем станції швидкої допомоги, директором Сумської ЦМЛ. З 2009 року очолює обласну лікарню. Лікар-невропатолог вищої кваліфікаційної категорії, Заслужений лікар України, депутат Сумської обласної ради, безпартійний.

Медлікнеп

Аблятор – електрохірургічний прилад, яким роблять мінімально інвазивні процедури з висічення або ампутації частини тіла або тканини.

Ангіограф – прилад для діагностики судинних захворювань.

Атеросклероз – хронічне захворювання, спричинене холестериновими відкладеннями  на стінках судин. Через звуження  просвіта судин погіршується кровообіг та живлення органів тіла. Що, в свою чергу, призводить до хвороб серця, мозку та інших органів та частин тіла.

Малоінвазійна хірургія – оперативні втручання через невеликі проколи тканин або природні фізіологічні отвори з використанням спеціальної апаратури та інструментів.

Коронографія – рентгенівський метод дослідження коронарних артерій, за допомогою прямого введення рентгенконтрастної речовини в судини серця.

Рентгенендоваскулярна хірургія – методика втручань в організм людини через просвіт судини.

Реперфузія – відновлення судинних кровотоків за допомогою встановлення імплантів.

Стентування – медичне малоінвазивне оперативне втручання, що проводиться з метою встановлення стента (спеціального каркаса, який поміщається в просвіт порожнистих органів та судин людини, і забезпечує розширення звуженої патологічним процесом ділянки).

Тромбекстракція – ендоваскулярний метод лікування ішемічного інсульту (інфаркту мозку) в гострому періоді: через прокол спеціальним тонким інструментом інтервенційний хірург заходить в артерію, що живить мозок, та видаляє тромб.

 

ІД