Країна-вибоїна

Я живу в країні постійних тимчасових знаків.

Адже керівництво моєї країни не знає про те, що дорожній знак, який позначає вибоїну, не може бути постійним. Воно не знає про те, що знак небезпечного узбіччя – теж не буває постійним. Та й, говоритимемо відверто, про те, що узбіччя бувають заасфальтованими та комфортними для всіх учасників дорожнього руху, керівництво України, мабуть, теж не здогадується.

Я живу в країні-вибоїні.

Чому? Мабуть тому, що ті, хто займаються ремонтом робіт, забувають, що класти асфальт у грудні-січні-лютому, та й взагалі під час морозу чи дощу – категорично забороняється, бо такий ремонт дорозі до одного місця. Та в той же час ці ж люди, в яких під час ремонту доріг нападає страшенна амнезія, чудово пам’ятають, що 50% виділених на ремонт грошей їм потрібно зекономити в чиюсь кишеню.
Вони порушують технології, порушують правила, і знають про це, і навіть знають про те, що це знають всі, а тому і порушують!

Я живу в країні-вибоїні.

А для позначення вибоїн у правилах дорожнього руху існує спеціальний знак – це трикутник з позначенням вибоїни на жовтому тлі. Цей знак тимчасовий, а тому дає надію на одужання. Сподіваюся, що до того часу, поки мою країну можна буде не позначати знаком 1.12 Правил дорожнього руху “Вибоїна”, вона не зникне з мапи світу, як тимчасовий знак після ремонту!