Кота не схвалюю, але розумію

ПОНЕДІЛОК, 16 ЧЕРВНЯ. У Сумах досить спокійно. Перша надійна інформація про те, що росіянців на Сумщині зупинили. Ні, не повбивали, не викинули геть, але ж таки увімкнули їм гальма. Це ще не “Урра!”, але почуваєшся якось комфортніше. А ось пригода для розваги і для роздумів. Був оштрафований на 17 грн за придбання “чекушки” (0,250 л) певного продукту домашнього виготовлення. Не розпивав, не гнав, тільки купив у давніх знайомих. Але – не можна, то значить ніззя! До того ж вчинив це свідомо, із заздалегідь обдуманими намірами, те ще й у змові з іншими особами. Подякував поліціянтам за зразковий захист порядку й подумав, що за “Слава ЗСУ!” ми зовсім забули про “Слава МВС!”. І ще: готівка – шкідлива річ.

ВІВТОРОК, 17 ЧЕРВНЯ. Тільки зрадів, що в Сумах тихо – “бабахи” в повітрі. На додачу – жахливі новини про атаки на Київ. Ще Одеса та інші міста, але найбільше розмов про київські прильоти з руйнуваннями та смертями. Маю добрих друзів в обох згаданих містах, та й самі міста мені не чужі, але телефонні номери змінилися, надіслав запити у ФБ. Наразі – чекаю відповідей, дивлюсь і слухаю про подробиці. Стан нервовий, але там, на місцях, мабуть, ще складніше. Кажуть, Трамп втік з саміту G7. Одне з багатьох пояснень: його дратує сама тема України, а тут раптом треба чітко визначити якусь позицію. Словом, завередував начальник Америки. І байдуже, що він казав і скаже ще. Вони з путіним – два старих самозакоханих пенька, наче домовились погратись у війну на глобальному рівні. Працюють незалежно, але на спільний результат.

СЕРЕДА, 18 ЧЕРВНЯ. Отримав відповіді від київських та одеських друзів. Їх можна назвати добрими звістками, бо саме з цими людьми цього разу все обійшлося. Багатьом не так пощастило. На Сумщину все ще тиснуть орки. По околицях міста гатять з РСЗВ. Повідомлення про евакуацію з сіл, руйнування. Мародера посадили на 5 років. Того самого, який поцупив телефон у пораненої людини 13 квітня. “Найспокійніша” з новин – у Новослобідській громаді сказився кіт і напав на хазяйку. Кота не схвалюю, але розумію, з огляду на обставини.

ЧЕТВЕР, 19 ЧЕРВНЯ. БПЛА влучив у приватний будинок, результат – пожежа. Більш нічого поганого не помітив. Доброго – також.

П’ЯТНИЦЯ, 20 ЧЕРВНЯ. Розбалакався з жіночкою, яка нещодавно втратила близьких людей. Точніше, їх вбили росіянці. Каже: “Відтепер, мабуть, ніколи не посміхнусь. Ніщо в житті не радує”. Зазвичай, не маю на таке відповіді, а тут на цілу промову пробило: “Хтось з вчителів життя та монополістів істини казав, що кожен день слід проживати, як останній. Альтернатива: сьогодні в Україні треба поводитись так, ніби завтра плануєш залишитись живим. Ба, ще більш – здійснити плани на наступний тиждень! Ще й до осені дожити. А сум, біль – справа індивідуальна, інтимна, навіть. Назовні – спокій і розважливу, раціональну ненависть. І саркастичну посмішку для ворогів, які хочуть підживитися з нашого горя”.

СУБОТА, 21 ЧЕРВНЯ. Ветерани запросили на вуличну акцію, яку вранці скасували через дощ. Але я їм все одно вдячний. Прогулянка під ранковим дощиком та ще й напівпорожніми вулицями – це позитивна вправа для ніг і психіки. Пара годин пішки, десяток км і повертаєшся здоровою, позитивною і розумною істотою. Назустріч – переважно собаки, пристьобнуті до двоногих супроводжувачів. Деякі пси одягнені по погоді. Виглядають більш стильно, ніж я. Увечері о 18.38 гучний “бабах”. Згодом дізнаюсь, що це “Ланцет” по якійсь промисловій споруді. Зовсім близько. Після 22.00 – ще вибухи, які вже не рахую. Пощастить – дізнаюсь завтра, що це було. Ще раз згадав кота з Новослобідської громади.

НЕДІЛЯ, 22 ЧЕРВНЯ. Наразі жодних повідомлень про нові влучання. Вже непогано. Об 11.02 чую першу сирену, чекаю місцевих новин. А новини з великого світу не забарилися – Трамп таки вгатив по іранській “ядерці”. Про реальні наслідки поки невідомо, але рудий дідуган щось таки для себе вирішив. А може так, “по приколу”, як вже бувало.