Померла Катерина Квітчаста – поетеса, охтирчанка

Катерина Квітчаста народилася 20 серпня 1937 року у Груні в співочій родині. Навчалася у Грунській школі. Коли дівчинка ходила до 9-го класу, її мама продала будинок у рідному селі та купила інший – у Рибальському. Школи там не було, тож Катя щодня мусила долати 5-кілометрову відстань, щоб дійти до Груні та не спізнитись на заняття. Вона прокидалася дуже рано і вже о 6-ій ранку вирушала у дорогу. Але такі походеньки аж ніяк не засмучували майбутню поетесу. З рибальського й інші діти ходили до Грунської школи – тож було весело!

По закінченні 10 класів усіх випускників Грунської школи – їх тоді було 87 – направили на комсомольські роботи. У той час молоді в Сумській області вистачало, тож поїхали груняни до Казахстану. 17-річна Катя дуже боялася тієї поїздки, та осоромитись перед однокласниками не хотіла – тож і поїхала з усіма.

У Казахстані вона працювала вихователькою у двох молодіжних гуртожитках, пізніше -у ґрунтовій лабораторії, де й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – Юрієм. То була любов з першого погляду, “Лише моя любов”, як згодом напише Квітчаста в одному зі своїх віршів, присвячених першому коханню.

Майже рік вони зустрічалися, потім – одружилися. Невдовзі молоде подружжя переїхало до Миколаєва, там у них народилась дівчинка. Назвали її – Тетянкою. У Миколаєві Катерина Іванівна закінчила школу товарознавства, після чого отримала свою першу кваліфікацію. Через деякий час сім’я перебралася до Охтирки. Квітчаста влаштувалася на взуттєву фабрику, де пропрацювала більше 10 років.

У 1979 році Катерина Іванівна стала завідуючою клубом на Охтирському комбінаті хлібопродуктів. Відповідної освіти вона не мала, та попри це все у неї виходило бездоганно – колектив художньої самодіяльності підприємства постійно займав перші місця на районних фестивалях і конкурсах. У той час Квітчастій запропонували вступити на заочне відділення театрального факультету Московського університету, по закінченні якого поетеса отримала професію – керівник художньої самодіяльності. Катерина Іванівна завжди була не байдужою до художнього слова, тож по закінченні навчання в університеті пройшла ще й курси художнього читання.

На той час у Квітчастої вже був чималий творчий доробок. їй хотілося видати збірку власних поезій, та коштів на це вона не мала. Згодом бажання переросло у мрію, і задля її здійснення Катерина Іванівна влаштувалася викладачем поетики у Охтирську гімназію. То був 1987 рік. їй тоді виділили дві години на тиждень, дали відповідну програму. Та коли Квітчаста її прочитала, то дійшла висновку, що вона (програма) – не надто підходяща, і вирішала скласти власну. Дирекція школи не мала заперечень з цього приводу. Окрім своєї основної роботи, Квітчаста працювала ще на двох – всіма силами тяглася, щоб видати книжечку.

У 2007-му Катерина Квітчаста відзначила своє 70-ліття. Того ж року вона стала учасником Першого Всеукраїнського видавничого проекту “Ювіляри України. Події та особистості 21 століття”. Тоді на шпальтах місцевих газет писали, що нашу видатну землячку визнали, нарешті, й на загальнодержавному рівні. А вже наступного року побачила світ чергова збірка поезій Квітчастої – “Пломінка квітка Охтирщини”. Ця збірка стала своєрідним підсумком її творчого життя, до неї увійшли найкращі поезії, написані в період з 1946 по 2007 роки, а також відгуки про творчість нашої видатної землячки.

Джерело