Помер Іван Клюшников – поет, педагог, уродженець Сумщини

Народився на хуторі Криничному під Сумами (на картах має ще назву х. Криниченський, поруч — село Никифорівка, зараз це село Солідарне Косівщинської сільради) в родині харківського поміщика. Отримав гарне домашнє виховання.

Закінчив словесний факультет Московського університету.

З 1835 року був викладачем Московського дворянського інституту.

Протягом 1838-1840 рр. опублікував у періодиці низку віршів, які зробили його відомим поетом. У 1838 з’явилися перші друковані твори Клюшникова: «Елегія» та «Повінь» («Московский Наблюдатель», ч. 17). Потім ціла низка його віршів була поміщена (за підписом «-Ф-» (першою літерою грецького слова «феос» — бог [2]) в « Отечественных записках » (1839—1940) і «Современнике» (1840).

Був одним з найактивніших учасників літературно-філософського гуртка Станкевича. Схвально відгукувалися про нього Кольцов і Бєлінський. І публіка, і журналістика зустріли молодого поета дуже співчутливо. Всім подобалися його щирість і непідробні почуття, виражені красивими віршами. Але раптово тридцятирічний Клюшников пориває з літературним та світським життям і повертається на свій хутір під Сумами (Сумському повіті Харківської губернії), де й мешкає безвиїзно п’ятдесят п’ять років до самої смерті (16 лютого 1895 р.), далеко від літературного і громадського життя.

Тільки в «Літературній Газеті» за 1841 рік з’явилося його оповідання: «Привидение первого мужа», а в «Отечественных записках» 1849 — повість «Любовная сказка»; але обидві ці речі нічим не вирізнялися із журнального баласту. Пізніше Іван Клюшников, на прохання свого племінника, Віктора Клюшникова, дозволив надрукувати кілька своїх віршів у «Русском Вестнике» 1883 і 1888. («Через сорок лет» та інші).

Його найкращими віршами вважаються «Любителю музыки»,«Собирателям моих элегий», «Жизнь» (відповідь на однойменний пушкінський вірш, який часто приписують митрополиту Філарету).

Джерело