Народився Микола Василенко – політичний і громадський діяч, уродженець с. Есмань (Шосткинський р-н)

Микола Василенко народився в с. Есмань Чергінівської губернії (нині – Шосткинський р-н). Після закінчення прогімназії в місті Глухові та Полтавської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Дерптського університету.

У 1890 році захистив наукову працю «Критичний огляд літератури із історії земських соборів» і дістав звання кандидата російської історії.

У подальшому в Києві вдосконалював фахові знання, відвідуючи лекції професорів університету Володимира Антоновича, Володимира Іконникова, Олександра Лазаревського та ін., друкував наукові статті в часописі «Киевская старина».

У 1893–1894 роках з’явились перші ґрунтовні наукові праці Миколи Василенка, зокрема монографія «Сервітути і сервітутне питання в Південно-Західному краї».

Починаючи від 1890-х років Микола Василенко працював у Історичному товаристві Нестора-літописця (від 1919 року — голова товариства), в Архіві давніх актів, був співредактором часопису «Кіевская старина». Також працював викладачем історії в київських гімназіях, протягом 1903–1905 років — співробітник Київського губернського статистичного комітету. Був членом Київської старої громади, інших громадських і культурних товариств.

У 1905–1907 років редагував газету «Кіевскіе отклики». Симпатизував революції 1905—1907 років.

За нелегальний збір коштів на допомогу робітникам Києва й Санкт-Петербурга, підтримку повстання саперів 1905 року в Києві, зв’язки з революційними діячами, публікацію в «Киевских откликах» статей «антидержавного» змісту Василенка засуджено до року тюремного ув’язнення, яке він відбув у в’язниці «Хрести» в Санкт-Петербурзі. Під час перебування у в’язниці вивчав право та екстерном склав іспити за програмою юридичного факультету Новоросійського університету в Одесі (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

У 1909 році його обрано приват-доцентом Київського університету. У 1910 році Василенко здобув науковий ступінь магістра права. Однак через «політичну неблагонадійність» царська адміністрація заборонила йому викладати у вищих навчальних закладах. Працював товаришем присяжного повіреного Одеської судової палати.

Був членом Товариства українських поступовців (ТУП), а 1910 року вступив до російської партії кадетів, яка, погоджуючись на українську мову в школах, суді, церкві, виступала лише за національно-культурну автономію України. Належність до кадетської партії пізніше позначилась на стосунках Василенка з діячами українського національно-визвольного руху.

Микола Василенко помер 3 жовтня 1935 року. Похований на Лук’янівському кладовищі в Києві.

Джерело