Яйця відрізано непомітно

ПОНЕДІЛОК, 3 ЖОВТНЯ. Тиждень починається з походу до магазину. “Мужчина, вдягніть масочку!” – це так зустрічають. Тю, давно вже такого не чув, думав, що вже минулося. Придивився – в масках сидять всі працівники. “Ну добре, проходьте, але наступного разу – щоб знали!” – це толерантне попередження. Зазирнув до інших продуктових магазинів – там поки що все, як було. Вже вдома дочитався в інеті, що ковідне божевілля повертається на звільнену Сумщину. Нещодавно спілкувався з волонтеркою, яка разом з колегами опікується кількома військовими шпиталями. Розповідала, що там не вистачає чи зовсім немає елементарних речей, списки – на кілька сторінок. Попри те, в разі перевірки, за документами – все буде гаразд – самі лікарі розповідали. До чого це я? Мабуть, до уваги МОЗ. Та й СБУ також.

ВІВТОРОК, 4 ЖОВТНЯ. Ображений за Лиман московський дідуган спрямував кудись до нас т. з. “поєзд дружби”. Його ще “ядерним потягом” звуть. Командний пункт, чи щось таке. У Сумах не панічно, бо переляк у людей вичерпався. Чую уривки розмов у спокійному, діловому ключі. Молодий чоловік – дівчатам: “Тактична? Радіус – 15 км, а там – куди понесе”. Бабуся – жіночці: “Дітям йод треба давати!” Отак гомонять люди між собою, наче про погоду.

СЕРЕДА, 5 ЖОВТНЯ. Опалювальний сезон незабаром. Поки що живу з відкритим балконом. Хоч мерзну, але випрані штани та куртку більш ніяк висушити, окрім як вивісити на вітерець та мінливе сонечко. Сохнуть. Процес триває вже третій день. Ковід гостює в магазинах вибірково – там є, тут – ні. Буває, що в масках тільки працівники, а відвідувачів пускають і так.
Ілон Маск щось написав щодо Криму і інших окупованих територій. Компроміс треба шукати, мовляв. Чомусь це спричинило вибух коментарів. Ну сказав дурницю про речі, на яких не знається, ну то що ж?! Сам можу дати йому поради про космічну техніку і про бізнес, хай конспектує!

ЧЕТВЕР, 6 ЖОВТНЯ. Пішов на базар. Там помітив, що від мене тихенько, непомітно відрізали яйця. Чи мене від них. Як би не було, але 50 -55 грн за десяток – це вже занадто, навіть для такого мінімально забезпеченого, як оце я. А тим, хто “поза межою” – тільки самим нестись.

П’ЯТНИЦЯ, 7 ЖОВТНЯ. Ювілей кремлівського маразматика. Не приєднувався до численних побажань в інеті тільки з метою не захаращувати інфопростір. Сконає і так, а московія залишиться невихованою та небезпечною сиріткою – оце ще буде головний біль усьому світові.

СУБОТА, 8 ЖОВТНЯ. День Кримського мосту – так буде відзначатися ця дата. З технічного погляду – хотілося, аби бахнуло радикальніше, дужче, але – що є. З морального боку – повноцінний ляпас ювіляру і всій московії. Цікаво, свій кремль вони теж так охороняють? А якщо згадати досвід німецького хлопця Матіаса Руста, та трохи той… Втім, лізу не в свій город, нехай військові вирішують.

НЕДІЛЯ, 9 ЖОВТНЯ. Штани ще не висохли. На них сідають горобці. Неподобство. Рано вранці сусід почав грюкати. Таке враження, що він молотком б’є мух чи тарганів. Нормальний ремонт у хаті дає не такий звук – чую безладне бахкання з різних кутків. А раптом він якісь сигнали подає? Ой, подзвоню, куди слід, то буде знати! Чую безліч коментарів і версій щодо мосту. Навіть на ринку. Та стривайте, щоб там не прилетіло, чи приїхало – це на користь Україні, і врешті-решт є наслідком українського спротиву. Панове аналітики, правда сама випливе. Тільки дуже-дуже згодом.