Художник і реформатор з Сумщини

Він був одним із основоположників українського модерну в архітектурі, створив малий і великий Державні герби України, а також печатку для дипломатичних паперів
Василь КРИЧЕВСЬКИЙ є патріархом великої родини Кричевських, яка дала українському мистецтву видатних особистостей. Він був батьком художників Василя та Миколи Кричевських, – митців, які здобули собі визнання особливо за свої праці аквареллю. Був також дідом мисткині Катерини Кричевської-Росандич та братом Федора Кричевського – видатного митця і педагога.

Ворожбянський хлопець
Василь Кричевський народився 12 січня 1873 р. в с. Ворожба поблизу Лебедина. Він був найстаршим з восьми дітей міщанина, повітового земського фельдшера Григора Кричевського та його дружини Парасковії. Навчався спочатку у школі в рідному селі, згодом – у двокласній школі в селі Верхня Сироватка. Потім навчався в Харкові у залізнично-технічному училищі, по закінченні якого працював помічником міського архітектора. Пізніше Кричевський викладав історію українського мистецтва в університеті Харкова, розробляв деякі проєкти шкільних і приватних будівель.

У 1902 р. Полтавське губернське земство оголосило конкурс на створення проєкту нового земського будинку. Проєкт Василя тоді визнали кращим: саме в ньому були відтворені характерні риси українського народного будівництва. Після цього митець кілька років жив у Полтаві, займався оформленням будинків, інтер’єрів. За модерний стиль, витворений на основі історичної спадщини народу, його назвали “батьком української архітектури”.

Він став новатором у галузі української книжкової графіки, блискуче оформивши твори видатних людей того часу – Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Дмитра Ревуцького та багатьох інших.

Після Лютневої революції 1917 р. став одним із організаторів Української академії мистецтв. Після створення академії був обраним її ректором, однак відмовився від посади, і першим ректором академії став його молодший брат Федір, а він сам керував у ній майстернею архітектури та орнаментики.

Василь брав участь у роботі підготовчої комісії зі створення герба України, підготував свої проєкти великого і малого Державних гербів України. Розробив також проєкти великої та малої Державних печаток Української Народної Республіки, прапор для Богданівського полку. У січні 1918 р. почав працювати над проєктами паперових грошей і поштових марок УНР (згодом у грошовий обіг була випущена виготовлена за його проєктом банкнота 2 гривні).

Як театральний декоратор, Василь Кричевський оформлював українські кінофільми, зокрема, славетний фільм Олександра Довженка “Звенигора”

У лютому 1918 р. під час наступу на Київ військ Михайла Муравйова обстріляли будинок Грушевського, там почалася пожежа, в якій загинула більшість колекцій як самого Грушевського, так і Кричевського, зокрема, й значна частина проєктів паперових грошей і поштових марок. Під час пожежі ледь не загинули друга дружина Кричевського Євгенія та донька, якій на той час ще не виповнилося й місяця.

За часів правління гетьмана Павла Скоропадського наш земляк перебрався до м. Миргород, деякий час керував там керамічною школою, а невдовзі створив на її базі керамічний інститут.

Митець і керманич
Талант Василя проявився також у килимарстві, вибійці, кераміці тощо. У 30-х роках у співавторстві з архітектором Петром Костирком він опрацював проєкт музею Тараса Шевченка на могилі поета у Каневі.

Василь був також видатним малярем-пейзажистом, виробив свою власну малярську мову і створив величезний доробок – близько 3 000 великих та менших образів. Навесні 1940 р. в Києві відбулася велика індивідуальна виставка праць Василя Кричевського за 1892-1940 рр., на якій експонувалося понад тисячу творів митця.
Після окупації німецькими військами українських земель уродженець нашого краю жив у Києві. Восени 1943 р. разом з дружиною та донькою емігрував спочатку до Чехословаччини, потім до Австрії, пізніше до Німеччини, згодом до Франції. У липні 1945 р. з родиною оселився у свого сина від першого шлюбу Миколи, який жив у Франції ще з 1929 р. На початку 1948 р., у 75-річному віці, переїхав до доньки Галини, яка з чоловіком мешкала у Венесуелі, в м. Каракас, де й помер. Через деякий час відбулося перепоховання митця на українському цвинтарі св. Андрія в місті Бавнд-Брук штату Нью-Джерсі у США.