Доля Леніна у Сумах. Де і як зберігаються рештки бронзового вождя комуністичної доби

Хоча декомунізація у Сумах офіційно завершилася ще у 2017 р., у місті де-не -де все ще залишилися поодинокі пам’ятки комуністичного режиму – і не тільки на задвірках. Набагато більше від ідеології тоталітарної доби залишилося у думках сумчан. Окрім того, сумські краєзнавці і громадські активісти вже говорять не тільки про вкрай необхідну остаточну декомунізацію, але й про початок деколонізації топоніміки Сум.

Вождь у павутинні
Старше покоління ще пам’ятає величезний бронзовий пам’ятник комуністичному вождю Володимиру Леніну, що височів на гранітному постаменті на однойменній площі, яка у 1991 році отримала назву площа Незалежності. Втім, навіть після розпаду СРСР і падіння комуністичного режиму пам’ятник так і залишався данню ностальгії тодішніх керівників і більшості населення Сум та області за минулим. Недарма у 90-х Сумщина стабільно входила у т.зв. «червоний пояс», виборці якого підтримували комуністів, соціалістів і навіть прогресивних соціалістів Наталії ВІТРЕНКО.

Пам’ятник Леніну з площі Незалежності було демонтовано лише у 2001 р. Можливо, якби його тоді відправили на склад, то зараз його можна було би побачити у путивльському «Музеї радянського періоду». Але за іронією долі тодішня міська влада розпорядилася встановити його на Хіммістечку, у районі, який здавна називали Дурівщина. Там пам’ятник і застала революція 2014 р., у ході якої 22 лютого сумські «свободівці» повалили його за допомогою вантажівки. Після цього комунальні служби Сум остаточно демонтували його. І про нього майже забули. Лише іноді сумчани згадували про нього у соціальних мережах з натяком: «можливо, тишком-нишком здали на металобрухт, а гроші привласнили». Власне, саме на пошуки залишків пам’ятника Леніну ми і відправились, щоб поставити крапку в цій історії. Зберігається він на території КП «Доррембуд» – під двома саркофагами із металу. Власне, від пам’ятника мало що залишилося – постамент із черевиками, рука із частиною спини і голова, які лежать у пилюці, бруді та павутинні.

Вага пам’ятника на 2014 р. складала 6,34 т бронзи

Нині він знаходиться на балансі у департаменті інфраструктури міста. Що з ними буде далі – невідомо, принаймні на це питання тимчасово виконуючий обов’язки керівника департаменту інфраструктури Валерій ПАВЛЕНКО відповісти не зміг. Вага пам’ятника на 2014 р. складала 6,34 т бронзи. В 2017 р. 460 кг металу із нього було витрачено на контактну скульптуру «Олімпійця-ходока» (фактично прижиттєвий пам’ятник олімпійцю Володимиру ГОЛУБНИЧОМУ). До речі, після довгих пригод цей пам’ятник знайшов своє місце у музеї олімпійської слави у середній школі №18.

Повернення до свого
Когось історія із пам’ятником Леніну спонукає на миттєву ностальгію – як же так, це теж наша історія… Подібну фразу противники декомунізації за минулі роки вживали так часто, що вона вже стала мемом. Проте у цій дискусії не все так однозначно. Українські історики і краєзнавці нагадують, що комуністичний режим у Європі і в Україні законом прирівняний до нацистської ідеології. Декілька голодоморів, масові репресії, переслідування інакомислячих, придушення національної культури і свідомості, русифікація – все це плоди комуністичного режиму в Україні. Заперечувати ці трагедії із огляду на деякі соціальні досягненні комуністичного режиму у 70-80-х рр. – все одно, що торгувати долею власної нації за декілька срібняків.

За 2016-2019 рр. у Сумах та на Сумщині перейменовано 2,5 тис. назв

Навіть якщо на секунду відкласти в сторону оцінки діяльності комуністичного режиму, він все ж був лише епізодом в довгій і непростій історії України. У той же час величезна кількість назв і пам’ятників радянського періоду підсвідомо програмували громадян – мовляв, вагомим в історії країни був тільки він. До того ж більшість назв і вулиць, і пам’ятників були стандартними – в СРСР вулицю Чапаєва можна було зустріти в Сумах, Вільнюсі, Тулі чи Самарканді. Навіть через це декомунізація була потрібна.

Багато хто із громадян говорить, що, мовляв, декомунізацію на хліб не намажеш – «краще б займалися економікою». Однак історія успішних і цивілізованих країн Заходу і Сходу доводить протилежне – попереду економічного процвітання завжди йшла ідея розвитку нації – політичної чи етнічної, ідея освіти і культурного відродження. Навряд чи ідею будівництва справжньої європейської, заможної і вільної України можна побудувати на комуністичній ідеології та пам’ятках вождям, що наказували знищувати мільйони.

Варто завершити
Проте навіть із огляду на вже зроблене декомунізація в Сумах через чотири роки після її початку все ще не завершена. Голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олег КОРНІЄНКО говорить, що у порушення закону про декомунізацію ні міська, ні обласна влада так і не спромоглася домогтися демонтажу пам’ятника першому секретарю міському КПУ Михайлу Лушпі і перейменувати відповідний проспект. Також за законом мали б демонтувати погруддя Сидору Ковпаку, яке знаходиться на перехресті однойменної вулиці і вул. Курської.

Крім завершення декомунізації, за словами Олега Конієнка, у сумській топоніміці варто також розпочати процес деколонізації. Адже неспівмірно велика частина назв сумських вулиць носить імена діячів російської історії та науки. «В умовах триваючої російської агресії проти України залишати російські назви у топоніміці українських місті – фактично підтримувати культурний код окупанта, для якого все українське вороже і ненависне», впевнений Олег Корнієнко.

Сергій Бондаренко
Панорама №45-2019