Денис Лавірко з Сумщини загинув на Луганщині

14 вересня 2026 року головний сержант-командир відділення управління взводу радіоелектронної боротьби 1-го механізовагого батальйону 3-ї штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ, сержант ЛАВІРКО Денис Ігорович, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув від отриманого поранення під час виконання бойового завдання на Луганщині.

Денис Ігорович народився 8 лютого 1998 року в місті Ромни Сумської області. Тут минули його дитинство та юність, тут він навчався, дорослішав, будував плани на майбутнє.
Навчався Денис у Роменській ЗОШ №4. Із дитинства був активним і допитливим, захоплювався автомобілями та технікою, займався баскетболом. Йому були притаманні наполегливість, відповідальність, щирість і загострене відчуття справедливості.

Після закінчення школи вступив до Роменського фахового коледжу Сумського національного аграрного університету, де здобув спеціальність механіка. На цьому не зупинився — продовжив навчання у Сумському національному аграрному університеті, здобувши вищу освіту на рівні магістратури.

Та своє подальше життя Денис вирішив пов’язати з військовою службою. 30 липня 2018 року він став до лав Збройних Сил України, розпочавши службу за контрактом. Служив у Київській області, де набував військового досвіду та професійно зростав.

Згодом військовий шлях Дениса ЛАВІРКА продовжився у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Серед побратимів його знали за позивним «Блискавка».

Денис Ігорович проходив службу у 1-му механізованому батальйоні 3-ї штурмової бригади, був сержантом — командиром відділення управління взводу радіоелектронної боротьби.

Відповідальний, рішучий та мужній, він сумлінно виконував поставлені бойові завдання на різних напрямках фронту, був надійним товаришем для побратимів і до останнього залишався вірним військовій присязі.

За роки служби Денис ЛАВІРКО неодноразово доводив свою мужність не словами, а вчинками. Він знав справжню ціну військовому братерству, відповідальності за тих, хто поруч, і боротьбі за свою державу.

Бойовий шлях Захисника був відзначений нагородами. 7 вересня 2024 року наказом Міністра оборони України Дениса нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «Хрест доблесті».

Під час захисту України Денис зазнав поранення. Але після відновлення повернувся до служби. 🇺🇦За мужність і стійкість 14 травня 2025 року наказом Міністра оборони України його було нагороджено відзнакою Міністерства оборони України «За поранення».

Але за військовим званням стояла передусім людина — добра, щира і надзвичайно близька для своєї родини. Рідні згадують Дениса як чесну, справедливу, мудру та відважну людину з великим серцем. Він ніколи не залишав без допомоги тих, хто її потребував, умів підтримати словом і справою. Був безвідмовним, турботливим, люблячим і надійним. Для друзів — людиною, на яку завжди можна було покластися. Для побратимів — тим, хто не підведе у найважчу мить. Для своєї родини — опорою, любов’ю та частиною їхнього життя.

Особливе місце в серці Дениса завжди посідали його близькі. Навіть далеко від дому, серед важких військових буднів, він залишався люблячим чоловіком, сином і братом.

Денис Ігорович мав свої мрії, будував плани на майбутнє, мріяв про щасливе життя разом із дружиною, про родинний затишок і мирні будні. Попереду мало бути ще стільки всього… Та війна безжально обірвала молоде життя Захисника у самому його розквіті.

Воїну навіки 28…

Денис ЛАВІРКО пройшов свій шлях гідно, залишившись вірним своїм переконанням, побратимам, родині та Батьківщині.

Вічна пам’ять і слава Герою!