Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта: причини виникнення та методи лікування

Потрібно визнати, що хребет – мабуть, найуразливіший несучий елемент людського скелета, що піддається впливу різних негативних факторів, причому як внутрішніх, так і зовнішніх. Нижче ми розповімо, які бувають основні види лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта, а для початку пропонуємо вашій увазі короткий лікнеп на зазначену тему. Можемо припустити, що серед наших читачів чимало таких, які не мають спеціальної медичної освіти, і з цієї причини їм буде цікаво дізнатися, що означає той чи інший медичний термін, наведений у цій статті.

Що являють собою дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта?

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта – це група захворювань, для яких характерне поступове ураження різних структур хребетного стовпа. Зазначена група може включати в себе такі захворювання, як остеохондроз, спондильоз, спондилолістез та інші.

1. Остеохондроз є одним із найпоширеніших видів дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта. Він характеризується зносом міжхребцевих дисків, що призводить до зниження висоти дисків і появи хворобливих відчуттів у ділянці спини;
2. Спондильоз являє собою дегенеративні зміни в хребцях, які призводять до втрати їхньої структурної цілісності та можливого утворення шипів. З цієї причини рухи у хворого стають обмеженими і викликають хворобливі відчуття;
3. У разі спондилолістезу через дегенеративні зміни в міжхребцевих зв’язках і суглобах відбувається зміщення одного хребця щодо іншого.

Якщо у вас або ваших близьких спостерігаються ознаки одного з розглянутих вище захворювань хребта, рекомендуємо негайно звернутися до профільного лікаря. Одним із них є київський лікар-нейрохірург Миц Костянтин Богданович, провідний фахівець із нейрохірургії та лікування захворювань хребта, член Європейської асоціації нейрохірургів із 2021 року.

Можемо припустити, що навіть після наведеної вище інформації у деяких читачів можуть залишитися запитання. Приміром, чому зазначені захворювання хребта називають “дегенеративними” і “дистрофічними”. Постараємося відповісти на ці запитання.

Дегенеративно-дистрофічні захворювання: що означає цей термін?

Термін “дегенеративно-дистрофічні захворювання” об’єднує два основні аспекти патологічних змін, які відбуваються в хребті за цих захворювань:

• Термін “дегенеративно” відноситься до процесу дегенерації, тобто поступового руйнування або зносу тканин. У разі дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта йдеться про зміни в міжхребцевих дисках, хрящових тканинах, хребцях та інших структурах хребта. Ці зміни можуть призводити до втрати висоти дисків, утворення остеофітів (кісткових виростів), зміни форми та структури хребців;
• Дистрофічні зміни пов’язані з порушенням обміну речовин і живлення тканин. При дистрофії тканини втрачають свою нормальну структуру і функцію через порушення в їхньому харчуванні та обміні речовин. У контексті хребта дистрофічні зміни можуть проявлятися у вигляді втрати еластичності та міцності міжхребцевих дисків, зміни властивостей суглобових поверхонь хребців тощо.

Таким чином, термін “дегенеративно-дистрофічні захворювання” описує процеси поступового порушення і руйнування структури тканин хребта, які є основними характеристиками цих патологічних станів.

Фактори, що зумовлюють виникнення дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта

Дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта можуть бути спричинені різними факторами, включно з:

1. Вікові зміни, за яких відбувається природний знос тканин хребта. Міжхребетні диски втрачають вологу і пружність, хрящові тканини і кістки також стають менш пружними. Це може призводити до розвитку остеохондрозу та інших дегенеративних процесів, про що ми написали вище;
2. Травми хребта, такі як переломи хребців, пошкодження міжхребцевих дисків або зв’язок, можуть сприяти розвитку дегенеративних змін. Травми можуть порушити нормальну структуру і функцію тканин, викликати запалення і прискорити процеси дегенерації;
3. Підвищена фізична активність і навантаження на хребет, наприклад, під час піднімання важких предметів, неправильної техніки підняття, тривалого сидіння або стояння, може збільшити знос тканин і сприяти розвитку дегенеративних змін;
4. Генетична, або спадкова, схильність до розвитку дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта, до якої схильні деякі люди. Наприклад, наявність у сім’ї випадків остеохондрозу або інших подібних захворювань може збільшити ризик їх виникнення у нащадків;
5. Фактори нездорового способу життя, такі як недостатня фізична активність, неправильна постава, надмірна вага, паління тощо, можуть також чинити негативний вплив на стан хребта і сприяти розвитку дегенеративних змін.

Є ще шостий фактор, який ми вирішили виділити окремо. До дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта можуть призводити поранення і травми, отримані воїнами або мирними громадянами в результаті бойових дій. Особливо якщо ці травми потягли за собою механічні ушкодження хребта або його окремих структур, спричинили запальні процеси та/або посилилися через тривалі навантаження на ушкоджені ділянки. У цьому разі травма може стати джерелом дегенерації та дистрофії тканин хребта в майбутньому.

Методи лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта

Для лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта застосовують різні методи, які можуть варіюватися залежно від виду захворювання і ступеня його тяжкості, а також симптомів і загального стану пацієнта. Нижче описані основні методи лікування:

1. Консервативне лікування (без оперативного втручання)

• Фізіотерапія. Включає в себе вправи для зміцнення м’язів спини, розтяжку, масаж та інші методи, спрямовані на поліпшення рухливості хребта і зняття больового синдрому;
• Лікарська терапія. Застосовуються протизапальні препарати, анальгетики, м’язові релаксанти для зменшення болю і запалення;
• Ортези, включно з корсетами. Сприяють зменшенню навантаження на хребет і поліпшенню постави;
• Ін’єкційні методи. Наприклад, ін’єкції глюкокортикостероїдів (стероїдних гормонів із підкласу кортикостероїдів, що виробляються корою надниркових залоз) у ділянку хребта для зняття запалення і больового синдрому.

2. Хірургічне лікування

• Дискефтимія та дискректомія – методи, які передбачають видалення частини міжхребцевого диска або його повну екстракцію для зменшення тиску на нервові структури;
• Стабілізація хребта. Здійснюється шляхом встановлення імплантатів для відновлення стабільності хребта при зміщеннях хребців або нестабільності суглобів;
• Артродез – процедура, під час якої два або більше хребців фіксуються разом для зменшення болю і стабілізації хребта.

3. Фізична реабілітація

• Вправи для корекції постави. Спрямовані на зміцнення м’язів спини, поліпшення постави і підтримання правильного положення хребта;
• Аквааеробіка і плавання. Ці види фізичної активності можуть бути корисними для поліпшення рухливості та зменшення болю.

4. Альтернативні методи лікування

• Акупунктура – використання голок для стимуляції певних точок на тілі, що може допомогти зменшити больові відчуття і поліпшити рухливість;
• Масаж. Стимулює кровообіг, знімає м’язову напругу та покращує поставу.

Конкретний метод лікування обирається лікарем на основі діагностики, ступеня тяжкості захворювання, індивідуальних особливостей пацієнта та реакцій його організму на попередні методи лікування. У зв’язку з цим у жодному разі не рекомендується займатися самолікуванням, а в разі появи болю в ділянці хребта негайно звернутися до медичного фахівця, такого, наприклад, як згаданий вище лікар-нейрохірург Миц Костянтин Богданович.

Сертифікат №3150 спеціаліста за спеціальністю “Нейрохірургія” виданий диплом виданий Національною медичною академією післядипломної освіти імені П.Л.Шупика від 26.06.2019 р.

САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я

Реклама