Cумчанка попыталась сдать отца в психушку, но не тут-то было….

Наприкінці 2015 року до Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – Сумського центру), що розташований за адресою: вул. Покровська, 9\1, звернувся громадянин N і повідомив, що на нього у провадженні Ковпаківського районного суду знаходиться справа, порушена за заявою головного лікаря Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру. А саме: про госпіталізацію означеного громадянина N у примусовому порядку до психіатричного стаціонару. Далі, зі слів заявника, стало відомо, що його доросла донька надумала – без жодних на те підстав – визнати батька недієздатним. Занадто «рішучу» доньку обурював той факт, що громадянин N допомагає безхатченкам, даючи їм прихисток у власній квартирі. Конфлікт загострювався тим, що на житловій площі батька, де він, власне, й проживав, донька намагалася поселити також і квартирантів.
За допомогою у захисті громадянин N звернувся до Сумського центру, надавши його фахівцям усі необхідні документи. Того ж дня Сумським центром було видано доручення про призначення заявнику адвоката на ведення справи в суді.
Пред’явивши усі документи, необхідні для надання безоплатної вторинної правової допомоги, громадянин N того ж дня у Сумському центрі отримав доручення про призначення адвоката на ведення справи в суді.
Далі – суд. У ході засідання було встановлено, що заявник поступив до Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру в грудні 2015 року і був оглянутий лікарською комісією фахівців-психіатрів. Втім і у висновку ЛКК, і в матеріалах справи дані про те, що громадянин N «вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих, а також дані про те, що він не може подбати про свої життєві потреби (скажімо, скупитись у магазині, приготувати обід, заплатити за комірне тощо, – ред.)» були відсутні.
З пояснень свідків – а ними на суді виступили донька, головлікар закладу, фельдшер, який здійснював госпіталізацію громадянина N – так і не було доведено, що заявник дійсно психічнохворий і є небезпечним для оточуючих і для себе. Натомість було доведено, що громадянин N цілком може подбати і про себе, і про інших людей, зокрема, безхатченків, котрі на той час у нього проживали.
Відтак, завдяки процесуальному втручанню адвоката Л. у справу заявника, суд відмовив у задоволенні заяви головлікаря психдиспансеру щодо примусової госпіталізації громадянина N спеціального лікарняного закладу.
Справа мала життєстверджуючий фінал – особа захистила свої порушені права.
За інформацією директора Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Валентини ТРОШЕЧКО.