Чорна хуртовина війни

ПОНЕДІЛОК, 22 СІЧНЯ. Чергове свято, День Соборності України. Як на мене, то навіть Суми наразі розібрано на шматки. Хто на війні, хто гайнув по світах від війни. Друзі і земляки в Іспанії, Польщі, Франції. Є й такі, що, начебто, неподалік, але в “непрогнозованому екстрімі” – воюють. Яка там до біса соборність!
ВІВТОРОК, 23 СІЧНЯ. Про вчорашній Указ про українські землі в росії почув тільки сьогодні зранку. Як його трактуватимуть у світовій політичній спільноті – почуємо незабаром. Наші коментатори поспішають розтлумачити, що йдеться аж ніяк не про територіальні претензії, а лише про повернення історичної правди. Згадалось, які тільки божевільні танці не відбувались навколо різних “історичних правд”! Он один дядько і досі чардаша танцює з картою “Великої Угорщини”! Втім, що думати про це – не знаю. Цікаво, що думають ті самі етнічні українці з прилеглих росіянських територій. Точніше, що б подумали, аби їм путло дозволив. Та це все балачки, а реальність така, що по Україні гатять. Шкода Києва, співчувається усім, але ось поспілкувався з земляком із Харкова, побачив аматорське відео, зняте на телефон – моторошно дивитись на зруйновану пушкінську, якою в юнацькі роки гуляли. Вулицю перейменують, але це – немов пристойний некролог.
СЕРЕДА, 24 СІЧНЯ. Щось мало згадую про Суми, та ніколи, бо впав Іл-76 під бєлгородом. Посилання поки що тільки на росіянські джерела, отже найімовірніший діагноз: 99% брехні. Достеменно відомо тільки, що кацапи твердять, що літак гепнувся, а на борту, буцімто, перебували українські військовополонені. Передбачаю розмаїття версій. Правду доведеться виколупувати довго, як було з тим малайзійським «Боїнгом». Не дай Боже, дійсно повбивали наших хлопців заради своєї поганої “ІПСО”. У рідних Сумах відносно спокійно, скирдуємо використані ялинки, викопуємо з-під снігу тротуари. Сходини до під’їзду розчищено рівнесенько навпіл, немов по шнурочку. Ніхто не нарікає – пройти до дверей можна, а для жіночки, яка той сніг гребе – економія ручної праці, жива “рацуха”, як в “сересері” казали.
ЧЕТВЕР, 25 СІЧНЯ. Пенсіон. Оплата комунальних послуг. На щастя, про те, що живу у злиднях, дізнаюсь переважно від закордонних приятелів, в яких і своїх негараздів вистачає – то круасани дорогі, то сала ніде не знайдеш. Сам почуваюсь не так, щоб цілковито задоволеним, але не відчуваю приводу для істерики. Реставрував штани і шкарпетки. Закінчились нитки, проте шкарпеток і штанів ще до чорта. І чого це тим втікачам здалося, що ми тут бідуємо?
П’ЯТНИЦЯ, 26 СІЧНЯ. Рекламна облога. У поштовій скринці – “Сантехнічні роботи”, у телефоні – “Набір каструль”, а “Вікна і двері” сьогодні шкрябались просто в хату і пропонували знижки. Випроваджував коректно, але суворо. Біля нового магазину побачив єдине рекламне гасло, яке припало до душі і спонукало до роздумів: “Ковбаска – це любов”. Скільки про любов писали-балакали, а тему досі не вичерпано!
СУБОТА, 27 СІЧНЯ. Новини кажуть, що на московщині немає курей, яєць, зникає картопля та інші овочі-фрукти. У Сумах бачу, що все перераховане є у наявності, але весь базар скаржиться: “Нема торговлі!”. Сніг що хоче, те й робить: то йде, то лежить, то розтає. Автівки оминали замети, а до калюж їм байдуже, тож ходимо обляпані, але ділові й веселі.
НЕДІЛЯ, 28 СІЧНЯ. Тим часом росіянські терористи прийшли у село Андріївку Хотінської громади та вбили двох мирних жителів. Дізнаюсь про таке вранці, переглядаючи новини, між іншим, як то кажуть. Щодо того Іл-76 нічого напевно не відомо, окрім того, що ті московські потвори витягли список наших людей, які, начебто, були в літаку. Виявилось, що дехто з них зараз живі, бо вже були обміняні, але решта… Якимось чорним видався цей тиждень, не зважаючи на сніг.