Чи хочуть москалі війни

Українські високопосадовці наче змагаються у відгадки. Прем’єр-міністр Шмигаль: російські війська на кордоні є, але вірогідність нападу низька.

Радник голови ОП Арестович: Росія нападе 25 грудня, у католицьке Різдво, коли союзники святкуватимуть. Розвідка: Путін нападе у січні-лютому. Всі інші: семь-восемь-девять-десять, где-то так. Таке враження, що там «Квартал» продовжується, чесне слово. Тим часом у США та Європі абсолютно серйозно пишуть про готовність 100 тисяч російських солдат перетнути кордон України у трьох місцях: південь (Крим, Маріуполь, Одеса), схід (Харків, Донбас) і північ (з боку Білорусі на Київ). Вказують на можливість застосування авіації та артилерії, тобто війна розпочнеться справжня. Російське військо готують до просування вглиб України, а порядок на окупованих територіях будуть здійснювати резервісти (тобто мобілізовані). Такий план. Наскільки він відповідає дійсності? Судячи з заяв практично усіх провідних західних лідерів – відповідає. Також американські аналітики пишуть, що Захід не готовий битися за Україну, і наполягають на прискоренні передачі зброї – увага! – для ведення партизанської війни.

Проте американські кораблі продовжують чатувати у Чорному морі, що дуже турбує Кремль. Наскільки американці готові застосувати зброю проти росіян? Міністр оборони України Рєзніков впевнений, що з моря та повітря нас прикриють. Напевне, так і є. Знайдуть привід відкрити вогонь у відповідь.

Але після скандалу навколо справи «вагнерівців», виникають сумніви у здатності вищого керівництва країни діяти впевнено і сміливо. Хто знає, може, Єрмак накаже ЗСУ перенести збройний опір на тиждень, щоб Зеленський мав можливість подзвонити Лукашенку?

Жарти жартами, але зовсім не смішно.

Все серйозно. Зовнішньополітична ситуація, пишуть американці, для Путіна дуже вдала. І газовий вентиль Європи він тримає міцно. І Байден на межі конфлікту з Китаєм із приводу Тайваню. І Меркель хоче на пенсію. Про Макрона взагалі не йдеться. «Настане час, – говорить прем’єр-міністр Великої Британії Джонсон, – коли нам доведеться вибирати між захистом України та російським газом».

Що тут незрозуміло? Зрозуміло те, шо рішення атакувати Україну Путіним прийнято, і Захід про це знає і намагається з усіх сил – заявами Макрона, Джонсона, Меркель, Байдена, а також таємними перемовинами – змінити це рішення. Але, судячи з того, що зміст таємних переговорів став публічним, тобто переговори провалилися, Путін своє рішення не змінив. Принаймні, поки що.

Тож не зрозуміло лише одне – коли і о котрій?

Військові експерти вважають, що нападати найкраще вночі у вихідний або святковий день, коли люди розслаблені і дезорганізовані. А ще війську потрібна суха мерзла земля, щоб не вести всі колони дорогами, на яких вони є чудовими цілями для артилерії. А наші стріляють влучно, не сумнівайтеся. Плюс теоретична можливість шантажувати Європу відключенням газу – те, про говорив Джонсон. Також важливий фактор – пандемія ковід-19. Хвиля захворювань мусить вщухнути. Бо немає нічого більш вразливого і безпорадного, ніж армія на чужій території, яку охопила епідемія. Коли ці фактори зійдуться, тоді і наступить найбільш сприятливий момент для вторгнення.

Такий от апокаліптичний прогноз на зиму.

Наскільки далеко зайдуть росіяни?

Українська армія битиметься. Але навряд чи зможе втримати весь периметр. Удар у лоб на Донбасі військові відіб’ють, але наступ на сході скрутить їм руки, а в інших напрямках сил у нас фізично недостатньо. Фактична анексія Білорусі відкрила для російської армії можливість вторгнення з її території.

І це суттєво ослабило українську обороноспроможність. Тож наша армія може опинитися в оточенні, а у солдат і офіцерів під окупацією залишаться родини. Якщо керівництво країни встигне сформувати другу лінію оборони і люди добровільно візьмуть до рук зброю, то є надія зупинити навалу по Дніпру і відстояти Київ. Якщо на захист стане критично мало людей, то росіяни менш ніж за тиждень дійдуть до Галичини. А там уже будуть вирішувати, заходити їм до регіону з нульовою толерантністю чи ні.

Де в цьому розкладі Суми?

Суми будуть захоплені в перші ж години. На евакуацію та мобілізацію тероборони, якщо мешканців вчасно попередить сирена, ми матимемо годину, не більше. Сучасні танки їздять швидко, від кордону до Сум – 40 км. Але перед цим у місті вже будуть діяти кілька ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи), що, за допомогою місцевих зрадників, ув’язнять або ліквідують людей, які можуть вплинути на організацію супротиву та на бойовий дух городян. Можливо, їх повісять прямо на площі Незалежності, але, швидше за все, з кількома запишуть відео з промовою: мовляв, не має сенсу пручатися, розслабтеся, все буде Росія. Не тому, що зрадники. А тому що під страхом смерті та катувань або погроз життя твоїм рідним заявиш будь-що.

Звісно, ви можете сказати, що автор «підвальчика» збожеволів. Бо скільки разів уже таке було – і от знову лякають. Ні, шановні, такого не було з 2015 р., а таких серйозних заяв, такої аналітики і фактично проголошення рішення і планів вторгнення не було ніколи. Про можливість вторгнення говорять провідні західні політики і пишуть гарно поінформовані медіа. Можливо, вони також збожеволіли? Навряд чи. Як на мене, на сьогодні це найтривожніша подія. Тож наш обов’язок – обговорити наслідки.

Але перед тим, як іти в наступ, Росія хоче максимально послабити Україну. Дестабілізувати. І тут годяться усі методи – політичні конфлікти, антивакцинатори і адепти світової змови, відключення електроенергії і теплопостачання, продуктова криза, просто атмосфера хаосу, невдоволення та зради. Останнього достатньо – впевненості в тому, що в Українї – все не так, і надії на краще життя за Росії. Таких помилок достатньо вже робили наші предки. І отримували закріпачення, злидні, позбавлення волі і мови, Голодомор, репресії, винищення цвіту нації. Жодного разу прихід Росії не приніс українській Україні щастя.

Будьте пильними. До нових захоплюючих зустрічей. Життя прекрасне. Будемо сподіватися, що все не так і написане вище – нісенітниця і підвищений артеріальний тиск.