Червоно-чорні дні

ПОНЕДІЛОК, 12 ЧЕРВНЯ. Знову про підрив ГЕС. Нарешті вимальовуються деякі цікаві подробиці. Дякуємо, московити так-сяк визнали непричетність до цього України. Виявляється, самі хотіли підірвати, тільки трішечки, з краєчку, а воно як улупило! Тобто, маємо гармонійне поєднання глибинних народних рис: криворукості з дупоголовістю. Але всім постраждалим і загиблим байдуже. У самого злості вже немає – закінчилась.
ВІВТОРОК, 13 ЧЕРВНЯ. З приємністю відзначив, як шляхетно, інтелігентно поводяться з крадіями у деяких супермаркетах. Така собі пристойного вигляду жіночка викладає на касі товар з кошика, аж тут з’являється охоронець і промовляє лагідно, по-сумськи: “Жєнщіна, і з карманів все викладайте, бо на камеру все видно, а ви як думали?” Ніякої метушні, погроз, жодних брутальних вигуків: “Вкрала! Хапай її!”. В охоронця – обов’язки, в неї – права людини. На забудькуватість, припустимо. Все збалансовано на європейському рівні. До речі, прочитав на чавунній кришці люку попередження, намальоване, мабуть, з відчаю: “Не красти!”.
СЕРЕДА, 14 ЧЕРВНЯ. Ще про війну. Вночі – чергова масована атака. Били по Одесі, Києву, особливо погані справи у Кривому Розі – там, як кажуть, загинули люди, скільки саме – поки не відомо. В Сумах з ранку все спокійно, та хіба це спокій!
ЧЕТВЕРГ, 15 ЧЕРВНЯ. Втім, життя триває. Ходив на зустріч сумської інтелігенції з представником відомого українського видавництва. Цікаво і трохи смішно, що довелось починати спілкування біля входу до бібліотеки, бо в приміщення не пускали через повітряну тривогу. То щож, ми до такого звикли. Врешті поспілкувались непогано, тільки працівникам бібліотеки довелось виносити на вулицю стільці. “Своїм” під час тривоги до бібліотеки можна, а запрошеним гостям -ні.
П’ЯТНИЦЯ, 16 ЧЕРВНЯ. Йду сплачувати борг за утримання мого багатоквартирного будинку. Від стін відламуються коржі штукатурки і захаращують сходи. Без всякого влучання дрону чи ракети, просто так, самі по собі. Йти незручно, платити за таке – жаба давить, але ж треба, бо, бачте, житлова субсидія під загрозою.
СУБОТА, 17 ЧЕРВНЯ. В атмосфері ніяких ознак літа, а на базарі вони є. З’явилась черешня. Ну дуже красива. “Червона – аж чорна!”, як визначила одна господиня, рекламуючи це диво. Тільки не зосереджуйтесь на ціні, я ж розповідаю не про дрібні неприємності, а про те, що життя прекрасне. Яскраве і приємне на вигляд, як та черешня, якою можна милуватись безкоштовно. Подорожчав тютюн і цигарки. Кинути палити? Хай, може, з понеділка!
НЕДІЛЯ, 18 ЧЕРВНЯ. Вечірні Суми виглядають як місто цілком мирне і музичне. Випадково натрапив на концерт живої музики, який влаштувала якась група просто у невеличкому дворі. Про репертуар та виконання нічого не скажу, бо є доконаним дилетантом, але враження позитивне. Між тим спливають нові подробиці щодо наслідків підриву ГЕС. Ще більше загиблих, а прогнози довготривалих екологічних наслідків ще сумніші. Доречно згадати, що росіянці на разі хазяйнують на Запорізькій АЕС. А це ж такі хазяї, що здатні на все. Отака вона наша дійсність – яскраво-червона, аж чорна.