Архієпіскоп Сумський і Охтирський Мефодій – про церковні справи під час війни

Минув майже рік, як триває масштабна російська агресія проти України. Звичайно, війна вплинула на всі сторони нашого життя, в тому числі стала каталізатором змін у житті церковному. Додали актуальності і події, які пов’язані з недавнім візитом співробітників СБУ до Києво-Печерської лаври та зареєстрований у ВР ще в березні минулого року законопроєкт про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Саме про такі зміни ми мали бесіду з владикою Мефодієм.

ПО ВСІЙ УКРАЇНІ АКТИВІЗУВАВСЯ ПРОЦЕС ОБ’ЄДНАННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. Сумщина у цьому плані не виключення. У кожному районі є ряд громад, які прийшли до об’єднання, тобто виявили бажання перейти до Православної церкви України (ПЦУ), або вже перейшли. Власне кажучи, люди лишилися на своєму місці, ходять у ті самі храми, але за умови не проводити жодної діяльності, яка суперечить статуту ПЦУ і законам нашої держави, зокрема Конституції України. Ми оптимістично налаштовані, тому що наш президент поставив питання про те, щоб навести лад у церковній сфері. Не може бути такого, щоб 12 тисяч релігійних громад мп займали наші святині, храми, багато з яких мають статус історичних пам’яток, і при цьому шкодили нашій державі. Багато з парафіян того патріархату є людьми нормальними, адекватними. Я б сказав, що таких більшість. Питання про передачу церковних будівель і іншого майна повинна вирішувати держава. Бо існують пам’ятки державного значення з цінними історичними реліквіями. Тому я впевнений, що в той час, коли йде процес об’єднання, державними службами буде визначена приналежність і церковних будівель. Прикладів ми поки що не маємо, але бачимо, що у Києво-Печерській лаврі зробили опис майна, речей, бо це є цінності загальнонародні.

 

Історичне підгрунтя сучасних змін: відроджується та церква, яка існувала на нашій землі ще тоді, коли не було ніякої москви

 

Ми очікуємо, що найближчим часом буде покладено край тридцятирічним суперечкам, цьому роз’єднанню православних християн в Україні, що було однією з причин цієї війни. На прикладі Сумщини ми бачимо, що процес йде мирно, спокійно. Люди єднаються і висловлюють свою волю щодо приналежності до ПЦУ. Власне, ніякий це не перехід, віра залишається та сама, православна, християнська. Церква повинна займатися духовними питаннями, а не політичними, що правильно підкреслюють наші державні службовці.

ЩОДО СКЛАДНИХ ВІДНОСИН МІЖ ДВОМА ЦЕРКВАМИ І ДВОМА НАРОДАМИ. Слід згадати факти, що могила київського князя Юрія Долгорукого, який вважається засновником москви знаходиться у Києві. Віру ми передали їм нашу, могили багатьох святителів знаходяться у нас, десятки мільйонів українців брали участь у будуванні держави, яка звалася спочатку російською імперією, аж до Зеленого клину. І сибір, і північ росії розбудовувалися мільйонами українців. Тому для нас сьогодні особливий час. Просто не зрозуміло, як це могло статися, що росіяни посилають своїх дітей, онуків вбивати українців. Щоб ті, яких ми породили, нищили наш народ! Звичайно, ми мусимо оборонятися. Багато наших священників стали капеланами. Навіть ті священники, які служили в мп, сьогодні йдуть в капелани і працюють разом зі своїм народом, підтримують українське військо. Вони відвідують родини, які втратили дітей, чоловіків, батьків, вони також працюють безпосередньо у війську, духовно окормляючи наших бійців, працюють з біженцями. Я хотів би назвати кілька достойних, досвідчених священників, хоча, звичайно, всіх відразу пригадати не можу.

 

Війна і свідомість: від початку масштабного російського вторгнення близько 20 релігійних громад на Сумщині вирішили перейти до ПЦУ

Ось, наприклад, о.ІГОР (Соловей), митрофорний протоієрей Спасо-Преображенського собору в Охтирці, священники з Білопільського району, отці ЛЮБОМИР та ВОЛОДИМИР – люди з унікальними пастирськими здібностями, ще в Гребениківці є двоповерховий храм, там служить протоієрей РОМАН, у Бездрику – о. КОСТЯНТИН.

 

 

Гребениківська церковна громада вирішила долучитись до ПЦУ після тимчасової окупації частини територій Сумщини

 

ПРО РІЗНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ. З російськими полоненими наші люди поводяться по-християнськи. Їм надають медичну допомогу, харчування, словом, створюють прийнятні умови утримання. росіяни ж навіть своїх поранених не завжди підбирають, а наші солдати таких знаходять і доправляють до шпиталів. Нещодавно в Охтирці я розмовляв з районним хірургом, то він розповідав, що коли окупанти напали на Охтирку і там отримали відсіч, то до місцевого шпиталю привезли їх поранених. Тоді пересічні люди казали: “Не робіть їм операції, бо вони вбивали наших дітей!” А він відповідав, що не можемо ми, як лікарі, знехтувати своїми обов’язками, як християни повинні прощати, хоч воно дуже непросто, але ж мусимо. І робили операції, рятували життя тим, хто прийшов нас вбивати!

КОЛИ І ЯК ВІДЗНАЧАЄМО СВЯТА. Чи потрібна і доречна зміна дат святкування Різдва – то покаже час. Найвищою владою в державі є народ, і в церкві також громада має своє слово. Є рішення Синоду, який дозволив за бажанням людей і за рішенням єпархіальних управлінь на місцях проводити різдвяні богослужіня 25 грудня також. У нашій єпархії більше половини громад провели богослужіння за новим календарем, бо це сьогодні відповідає вимогам часу. Жодних зауважень не було з цього приводу.
Ви зауважили, що на Водохреща цього року зібралося менше людей, ніж минулої зими і раніше. Водохреща у Сумах святкували, правили службу, і я б не сказав, що людей було замало. Інша справа, що зараз дехто виїхав, інші пішли воювати. За рішенням Синоду служби проводилися в максимально скорочений час, бо у воєнний час, коли йдуть тривоги, не можна збирати багато людей.

МЕТА І РЕЗУЛЬТАТИ ЗМІН. Зараз люди розуміють, що православна церква в Україні є одна. Ті, хто ходили в той чи інший храм, однозначно тепер приходять до нас. Ми тепер є церквою і українців, і росіян, і білорусів, бо ми відновили ту церкву, яка була у Київській Русі. Ми визнані Вселенською патріархією, маємо Томос про визнання. Отже, Православна церква України на чолі з предстоятелем митрополитом Київським і всія України Епіфанієм є головною духовною одиницею українського православ’я.
Об’єднавшись, ми повинні працювати над духовними питаннями – доносити Слово Боже у навчальні заклади для молоді та дітей, до всіх мирян, підтримувати сиріт та хворих, престарілих людей. Це наші обов’язки, бо віра визначається через діла. Коли закінчиться процес об’єднання, ми матимем більше доступу до людей і сподіваємось, що це дасть позитивні результати.

ДОВІДКА
26 березня 2022 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №7213, спрямований на заборону церков з центром в росії. Мова йде про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Законопроєктом пропонується статтю 3 цього закону доповнити абзацом, яким забороняється діяльність релігійних організацій, які безпосередньо або як складові частини іншої релігійної організації (об’єднання) входять до структури релігійної організації, керівний центр яких знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.

Олексій Сікорський, Панорама, №6-2023