Анна Швіндіна: «Стабільність і розвиток економіки в наших руках»

Поступальний розвиток суспільства спонукає виробників та споживачів до спілкування між собою у політичній, економічній, культурній та, відповідно, у різних галузях виробництва або новітніх технологій. Про стан виробництва та інновацій в економіці розповідає кандидат економічних наук, доцент кафедри управління Сумського державного університету Анна Олександрівна Швіндіна.

r: Які зміни відбулися в економічному житті Сумської області останнім часом?

Анна Швіндіна: У 2016 році в Сумській області спостерігаються найвищі по Україні темпи скорочення промислового виробництва, а також зайнятості й майбутніх темпів зростання промисловості. Машинобудівний комплекс і хімічна промисловість, які були провідними в нашому регіоні, наразі перебувають у стані деградації.

r: Що є причиною зниження темпів промисловості та чи існують заходи для запобігання цього?

А.Ш.: Слід визнати, що ми самі винні у занепаді промисловості. В 90-х роках, коли відбулася перебудова економіки, зв’язки залишилися старими. Машинобудування орієнтувалося в той час не на Польшу чи Італію, де треба було докладати зусиль, натомість основним партнерами залишились країни колишнього Радянського Союзу. Таким чином, ми зреклися ринку, який потребував більших капіталовкладень, зусиль та інноваційних рішень. Як результат – відставання від західних партнерів навіть не на 5-10 років, а значно більше. Альтернативним рішенням виходу з кризи є пошук нових ринків збуту, інвесторів та значних капіталовкладень, які дозволять оновити не тільки промислові потужності, а й технологію виробництва.

r: Чи впливають зміни в соціокультурному житті на стан економіки?

А.Ш.: Безперечно. Є таке поняття, як «проактивність» населення. Люди чекають змін або стають ініціаторами таких зрушень. Безумовно, все це має своє відображення в економіці. Для прикладу, очікування підняття зарплат чи можливого здорожчання вже призводить до зростання цін.

r: Що необхідно для розвитку бізнесу на Сумщині?

А.Ш.: Перш за все, у людей необхідно сформувати чітку позицію того, що робочі місця потрібно створювати самим, а не чекати, що хтось візьме на роботу і буде платити гарну зарплатню. Для початку необхідно створити ідею, комерціалізувати її, а далі прикладати зусилля для її розвитку. І це реально, якщо люди будуть об’єднуватися між собою і не конкурувати на внутрішньому ринку. Зараз такою практикою користуються провідні країни світу, коли підприємці об’єднуються з конкурентами. В економіці такий процес називають коопетицією. Наприклад, в Україні стратегію коопетиції використовують крупні компанії, такі як літакобудівне державне підприємство «Антонов», яке свого часу випускав одні з кращих вантажних літаків. Але деяке обладнання вони не виготовляють самостійно, а купують його в інших компаніях. Ця практика актуальна не тільки на прикладі цього заводу, коли продукт у конкурента кращий, наприклад електронні датчики чи комп’ютерна панель, тоді з конкурентом укладають угоду на замовлення певного обладнання або навіть сумісного виготовлення такого. В такому випадку співпраця корисна для обох: конкурент продає своє обладнання і отримує прибуток, а вітчизняний завод може покращити свій продукт, установивши обладнання, яке він не в змозі самостійно виготовити. Подібне партнерство може створюватися на таких малих нішах, як ресторан. Якщо два ресторани стоять поряд і в одному з них клієнт, наприклад, замовляє пиво, яке найсмачніше в місті, а в ресторані поряд – найсмачніша піца, то навіщо людину обмежувати в її правах? Треба надавати їй послуги водночас від двох ресторанів, незалежно в якому клієнт знаходиться на цей час.

r: Чи можливий такий вид співпраці у нас?

А.Ш: Так, це можливо, але за певних умов. Перш за все, треба змінювати ментальність. Наше суспільство довгий час жило в умовах, коли у нього все забирали, обтяжували податками, утискали в правах. Це й сформувало в людини позицію «сам за себе». Відтак, люди бояться працювати з конкурентами. Я думаю, що до цього ми дійдемо, як і Франція, Італія, Японія, але трошки згодом.

r: Зараз багато говорять про сервісну економіку. Чи можна розвивати цей сектор у Сумській області?

А.Ш.: Сервісна економіка не потребує значних капіталовкладень. Для цього необхідно обрати сегмент, в якому плануєте працювати, знайти ідею і просувати її. Насправді українці надзвичайно розумні й талановиті люди, головне – не боятися втілювати ідеї в життя. Нам, на відміну від європейців чи американців, бракує сміливості. Ми звикли не виходити з зони умовного-комфорту і йти на ризик. Врешті-решт, ми повинні усвідомити, що ми є рушійною силою змін. Якщо ми хочемо краще жити, ми повинні для цього прикладати всі зусилля.

Олександр ПАНЧЕНКО, “Панорама” № 51