Ефект паровоза, або дещо про суперприбутки «Паливкомуненерго»

Зі шкільного курсу фізики відомо, що коєфіцієнт корисної дії паровоза середини минулого століття становив не більше 20%. Для одного з комунальних підприємств облрадинавіть цей показник є недосяжним – його результат після бурхливої й плідної роботи залишається мізерним.

Є у Сумської облради підприємство «Паливкомуненерго», яке до лютого 2013 р. працювало у складі ще одного підприємства облради – КП «Фонд інвестування об’єктів соцсфери та промисловості». Очолює підприємство Сергій Коваленко, але реально його контролює депутат облради – один із близьких соратників губернатора. Прізвище не називаю тільки тому, що в мене немає формальних доказів для ймовірного судового процесу.

Заробляє «Паливкомуненерго» на постачанні палива підприємствам бюджетної сфери області, щорічно реалізуючи понад 4000 тонн вугілля різних марок, 500 тонн торфобрикетів виробництва ДП «Чернігівторф» та майже 2000 куб. м. паливних дров. Тобто за середньої ціни вугілля 700-800 гривен за тонну тільки за цим видом палива на підприємстві щорічно мають обертатися до 3 млн. грн. Навіть скромні 2-3% прибутку після реалізації таких обсягів – це мінімум десятки тисяч гривень. Крім цього, ще певний прибуток має давати реалізація інших видів палива.

Але щось у діяльності «Паливкомуненерго» не складається. Згідно фінансового звіту підприємства за 9 місяців цього року, який я отримав у відповідь на депутатський запит, його прибутки склали (увага!) – 1400 грн. І це при доході від реалізації продукції за цей же період у сумі 3,9 млн. гривен! Бідне, бідне підприємство… При такій бідності воно нещодавно намагалося отримати у Конотопі дві земельні ділянки під… будівництво автозаправок. На відкриття одного комплексу АЗС необхідно мінімум 700 тис. доларів. Роблю припущення: або «Паливкомуненерго» розраховувало на кредит, який жоден банк при таких прибутках не видасть, або просто виступило посередником для «своєї людини» в отриманні землі. Що ж, будемо розбиратися далі.