КАБи нині у тренді

ПОНЕДІЛОК, 2 ЛИСТОПАДА. Зранку прочитав про нові аварійні графіки відключення світла натомість в мене зникла вода. Злякавсь, бо давно й наполегливо лякають відключенням всього, крім, мабуть, повітря. Цього разу минулось – воду дали години через півтори. Звичайно, тільки холодну, але ж мені й така потрібна. В місті досить тихо, хоча в цілому по Україні летить стабільно. Зачепили за живе незрозумілі події у Києві чи неподалік – це відразу не зрозумів. Якийсь будинок тимчасового розміщення військових та мобілізованих, натовп, крики з матюками про те, що “ламають-вбивають”. Істинного сенсу побаченого на моніторі не збагну, але розумію, що намагаються втлумачити мені в голову: військові, мовляв, катують цивільних людей. Враження моменту: “лікарка” чи “докториня-медикиня” – ряжена, хлопчисько, який постраждав, нагадує “мальчіка в трусіках”, до того ж все сталось дуже слушно для наших недобрих сусідів. Цікаво буде простежити у розвитку.

ВІВТОРОК, 3 ЛИСТОПАДА. На місце конфлікту прибув Буданов, пристрасті стихли, тепер триватиме слідство, а це справа довга. Що там не без кремля, так це й до гадалки не ходи, така моя обивательська чуйка. В Сумах спокійно, чого не сказати про всю Україну. Ось зараз бувальщину розповім від моєї доброї знайомої з Броварів під Києвом. Схотілось жіночці з’їздити у Трускавець, бо каже, що має чотири дні вільні, а залізничні квитки дешеві. Розвіятись треба, відпочити без повітряних тривог серед ночі. Виїхала вдало, пише: “Нашу станцію пробомбили відразу після того, як потяг рушив”. Проскочила! І, зауважте, як гарно формулює: “Пробомбили”. Не “роз”, а саме “про”, тобто є надія повернутись. Ну там те-се, невеличкий, але старовинний і затишний Дрогобич неподалік, фотки з архітектурою і золотою осінню, ніякої війни. Налагодилась повертатись тим самим шляхом – то наступна серія. Пише: “Висадили під Львовом на узбіччі. Затримка вже 5 годин. Чекаємо”. Словом, виїхала вчора вранці, до дому дісталась тільки-но, зараз 16.00. Щоправда, світло вимкнене, та то таке, спасибі, що жива-здорова. Окрема банальна історія про всі опції та бонуси для пересічних українців, яким спаде на думку подорожувати рідним краєм. А залізничні квитки – вони насправді зараз порівняно недорогі.

СЕРЕДА, 4 ЛИСТОПАДА. Для всього світу сьогодні день визначний, доленосний, бо у США відбулися вибори. Про це теревенять-балакають у соцмережах і медіа, фантазують про майбутнє людства. Стоп, вибухи зовсім близько не дають закруглити тему. Рахую: раз, два, три. Так про що я?.. А, Трампа таки забуцали під лавку, до того ж радикально. Вийшов у магазин по хліб – там також стихійні дебати. У мене – спокій із чаєм і люлькою. Не тому, що байдуже, а тому, що до мене американським виборцям ніякого діла немає, вони зробили свою справу для США. Що з того буде Україні – побачимо згодом.

ЧЕТВЕР, 5 ЛИСТОПАДА. Вчорашні вибухи – то були російські КАБи. Минулось без постраждалих, але ж путін не здох, росія не провалилась до пекла, тож далі буде. Над Сумами низькі щільні хмари. І чому такі дні називають похмурими?! В мене асоціації із якимось захисним покровом, так безпечніше, ніж під ясним небом.

П’ЯТНИЦЯ, 6 ЛИСТОПАДА. Серед дня вирубали світло приблизно на чотири години. Аварійні графіки – це зовсім не те, що графіки планових відключень, тут нічого передбачити неможливо. А тому вмикаю ліхтарик і роблю свої справи так, наче знав про відключення заздалегідь. Чергові шість КАБів заскочили мене під душем. Голого та ще й намиленого. Відчуваю, як все хитається під ногами і навкруги, а сам собі думаю: якщо мене у такому вигляді відкопають – то буде остання у житті ганьба. Та так не сталось. Постраждали семеро незнайомих мені людей.

СУБОТА, 7 ЛИСТОПАДА. Знову були КАБи та вже нудно про таке писати. Гуляв містом, відвідав дві художні виставки одного нашого талановитого земляка і мого доброго приятеля пана Володимира Ратнера. Ось про нього зараз думаю й пишу, а не про геополітику і росіянські істеричні вибрики.

НЕДІЛЯ, 8 ЛИСТОПАДА. На вулиці вибухає, світло блимає, час ставити останню крапку. Не підсумкову, лише крайню на цьому тижні. Будьмо здорові, бадьорі, свідомі й непереможні!