Страйк мізків

ПОНЕДІЛОК, 7 ВЕРЕСНЯ. Віткофф-Кушнер діставалися до Києва через Польщу, бо їх “добрий друг” путін взявся бити по українських аеропортах. Побули в нас, поговорили-побалакали. Оцінки візиту невиразні, щось на кшталт “добре, позитивно”. Тобто, нічого суттєвого на міжнародному рівні не відбулось, хіба Дмитро Гордон потішив своїм питанням до Віткоффа: “Чи не бридко було сидіти за одним столом і спілкуватись із міжнародним злочинцем путіним?”. Поважний гість “увімкнув дипломата” і почав щось верзти про зближення позицій “конфліктуючих сторін”. У Києві, завдяки гостям, випала пара тихих ночей. По Сумах летіли дрони. І не лише по Сумах. Яке там в біса “зближення”!

ВІВТОРОК, 8 ВЕРЕСНЯ. Чув вибух, але про критичні наслідки повідомлень не знайшов. Проте маю власну мікрокатастрофу – в улюбленій каструлі утворилась дірка. Я ж у цій, трилітровій, надійній, невідмовній собі їсти варив, бувало, на три дні! Відпрацювала, сердешна, відслужила. Подавсь на Луку, на батьківську “фазенду” шукати заміни. Бо т. з. дача – не лише клаптик території із хатинкою-шпаківнею, це ще склад всілякого майна, яке у міській квартирі зайве, а там – ще згодиться. Повертавсь берегом Псла – ось де малолюдність не непокоїть, а навпаки – налаштовує на “філософську лінію”. Вода тиха, дерева ще зелені, сонце яскраве і тепле – чому б не порозмірковувати про нетривалу приємність буття! Поділився тютюном із самотнім рибалкою, побалакали. Чоловік воював, та каже, що вже відвоювався. Не чув жодної сирени чи пострілів-вибухів, хоча, кажуть, у центр міста залетів таки БпЛА, та цього разу минулось без постраждалих.

СЕРЕДА, 9 ВЕРЕСНЯ. Вдень чув кулеметні черги, але якісь невиразні, далекі й без вибухів. Увечері – зв’язок із закордонними друзями, доповідаю, що, мовляв, живий-здоровий і у Сумах наших сьогодні якось тихо. Тільки-но закінчили розмову – геп!!! Бабах!!! Удар по “Мануфактурі”. Наче наврочив, їй бо! Двоє людей загинули, 14 – у лікарні, є такі, що у важкому стані, серед постраждалих діти. Зарікся хвалитись тишею та спокоєм, поки існують росія і путін.

ЧЕТВЕР, 10 ВЕРЕСНЯ. У місті день жалоби за загиблими унаслідок вчорашньої атаки на ТРЦ “Мануфактура”. Молоді хлопець і дівчина. Попередньо повідомляли про трьох загиблих, але, може, якась помилка. Цілий день місто аж трусе – КАБи прилетіли по житловому сектору десь на околиці, ще дві атаки БпЛА по “Мануфактурі”. Пожежу видно із центру міста. Нові повідомлення про постраждалих. Ще одна росіянська “пабєда”. Про “кримнаш” мовчать, потвори.

П’ЯТНИЦЯ, 11 ВЕРЕСНЯ. “Укрзалізниця” обмежила рух по Сумщині – до Конотопа і від Конотопа. Читаю повідомлення про те, що росіянці взялись атакувати пасажирські потяги скрізь по Україні, куди тільки можуть дістати. Мене обмежив банк, не хочу рекламувати, який саме – без попередження зняв кредитний ліміт. З’ясовував справу через “гарячу лінію”, кажуть, що спрацювала “система”, бо в мене якийсь “розбаланс по карті”. Що воно таке, не зрозумів, знаю, що ніяких правил користування кредитом не порушував, усі належні відсотки сплачував вчасно. Наразі моєю проблемою, начебто, опікується спеціаліст, який ось незабаром зі мною зв’яжеться і пояснить, що до чого. Сиджу без живої копійки, але, на щастя, маю харчовий запас. Приходив друг, залишив 50 грн. Добра людина, хоч і не дуже заможна. Та то все пусте, жив без кредиту, житиму й далі, аби кацапи не заважали.

СУБОТА, 12 ВЕРЕСНЯ. Проходив по Харківській, роздивлявсь “Мануфактуру”. Дивно, але навіть великі вікна на першому поверсі цілі. Але сліди влучань і пожежі помітні. Жаль. Популярна була локація, приваблива. Та зачинено тут буде, мабуть, надовго. Мимоволі метикував, куди прилетить наступного разу, де у нас гарантовано збирається багато людей? Безліч таких місць. Повертався до спокою у міському парку, не зважаючи на негоду. Курив біля бронзового Чехова. Вже вдома з інету дізнавсь про ще новіше лихо: Прилуцька тютюнова фабрика припинила роботу. Для когось дрібниці, а кому й пастка!

НЕДІЛЯ, 13 ВЕРЕСНЯ. Холод і дощить. Сиджу вдома, слухаю про політичну ситуацію в світі. Лідери провідних держав запевняють, що війна – це погано, а мир – навпаки, добре. Тобто, у високих геополітичних сферах – консенсус, в Україні – війна, у моїй голові – когнітивний дисонанс, страйк мізків.