Ненормальна нормальність

Жодних Змін Усередині / Робимо Хіба Висновки / Нова Реактивна Реальність / Ніхто Нічому Не Навчився

Очевидно, що внутрішньополітична криза тимчасово поставлена на паузу. Ні Зеленський, ні Буданов у своєму інтерв’ю не дали жодного натяку на те, що можливі хоча б будь-які зміни. Типу, все нормально, не поспішаємо з висновками, дайте час, ми порєшаєм.

Та насправді пауза викликана зовсім іншими подіями в Києві та навколо. Те, що сталося в селищі Мила – «шахед» влучив у склад боєприпасів, розташований в житловій забудові і вибух та детонація забрала життя вже 37 людей на даний момент – яскраво демонструє рівень відповідальності влади.
Давайте згадаємо, коли ж такий випадок стався вперше. Так, у Сумах близько двох років тому. Тоді все списали на російську ракету, хоча всім добре відомо, що вибухнув і детонував склад боєприпасів, розташований просто в центрі поміж багатоповерхівками. Які ж були наслідки, чи покарані винуватці? Та ні, звісно, кажу ж, то була американська ракета. Замовчування. Безкарність.

Вибухи у Вишневому з тієї ж причини сталися нещодавно. Страшна трагедія, жахливі наслідки. Кримінальні справи проти керівників оборонного підприємства, а далі… Напевне, далі мусили зробити висновки, щоб унеможливити подібне. Та ні. Бездіяльність. Замовчування.
Тепер, після Мили, президент говорить, що треба зробити висновки. Серйозно? Вже час? Може, нехай ще пару селищ знесе, вб’є ще пару сотень цивільних? А вже потім, зі зробленими висновками, будете реально щось змінювати?

Сучасні технології дозволяють достатньо швидко, якісно і надійно будувати підземні сховища. І їх будують на лінії зіткнення, будують підземні школи. Чотири з половиною роки – достатній термін, щоб зрозуміти, що війна – надовго. Що треба мислити стратегічно. Вкопуватися, вгризатися. А у нас, як справа доходить до укриття (згадайте скандали з лініями оборони), так і проблеми. А все чому? А все тому.

Але тут трохи інше. Є вільні склади, хай і посеред населеного пункту, то давайте зберігатимемо там дрони, міни, ракети. А як хто дізнається? Та там ніхто не ходить!

Ніхто не ходить, зате «шахед» літає. І падає. Давайте з цього зробимо висновки. Давайте: ось що буває, коли ти на посади розставляєш своїх кумів, друзів, ділових партнерів, довіряєш їм робити ракети і дрони і віддаєш туди левову частку оборонного бюджету.

Та й це ще далеко не всі наслідки.

Четверту добу в Києві та на Київщині триває повітряна тривога. Димить на Оболоні, на Теремках, на Петрівці, та легше сказати, в якій стороні не димить насправді. Це реактивні «шахеди». Вони прилітають не кількома сотнями, а кількома десятками, натомість їх дії дуже результативні. Так, їх збивають, але статистика, судячи з кількості влучань, явно не на боці нашого ППО. Перші реактивні «шахеди» з’явилися приблизно рік тому, ще досить повільні, слабенькі, але розумні українські інженери і військові одразу ж зрозуміли небезпеку і почали про це говорити і писати. Але чомусь розробники не встигли. Кажуть, що маємо три-чотири види перехоплювачів, але вони ще далеко від стадії серійного виробництва.

Тому зараз Київ і область переживають те, що Суми відчували останні два роки – звикають до ненормальної нормальності війни.

І якщо в найближчій місяць українське небо не закриють перехоплювачі реактивних «шахедів», то ненормальна нормальність стане реальністю ще кількох міст. Найближчі кандидати: Дніпро і Полтава. А далі: Кропивницький, Чернігів, Житомир, Вінниця.

У чому перевага реактивних «шахедів» перед ракетами? Головна – значно дешевші і масовіші у виробництві. Але бойова частина, велика швидкість і далекобійність наближають їх до класу ракет. Отже, в дешевий спосіб (значно дешевший за українські «Вогняні Понти») ворог може високим темпом знищувати майже все, що йому доступно на землі. А доступно (дальність польоту скоро досягне одну тисячу км) йому буде майже все. Тож три місяці вистачить кацапам, щоб зрівняти з землею нашу енерго- та інфраструктуру (мости і вокзали, потяги і залізницю також), знищити оптові склади, логістичні центри та таке інше. Не говорю зараз про військові об’єкти навіть. Та й мета абсолютно очевидна – похитнути тил. Зробити життя людей нестерпним.

Так, зараз ми можемо купатися в річках і веселитися. Але всього за місяць – у жовтні – ситуація зміниться. А в листопаді-грудні Київ, наприклад, без очисних споруд потоне в нечистотах. Бо куди ходитимуть в туалет 3 млн людей? Повірте, зараз про це у владі мало хто думає, а щодо робить, то я взагалі сумніваюся. Ситуація з укриттями для цивільних тому приклад.
І що тоді робити?

Хіба я знову чув, що у вересні почнеться новий трек перемовин, і що цього разу вже точно путіна або дотиснуть, або він знову помре, а правити знову буде його двійник чи то трійник, чи то невідомо хто, і що знову будуть шашлики, кава в Ялті та інша ганебна свідома брехня і пропаганда.
До речі, нічого так і не написав про Федорова. Таке враження, що романтично налаштовані громадяни повірили в нього, як у молодого чарівника, який натиском кнопки випустить на поле бою купу роботів і дронів, мобілізацію відмінять, але ми однак переможемо.

З іншого боку «картонові» протести говорять про те, що в суспільстві накопичується протестний потенціал. І що люди шукають когось, хто міг би вести їх далі без цих ганебних корупційних скандалів, у яких президент та його оточення зав’язли по вуха. Але українці – такі українці, чесне слово: розгледіти лідера з такими якостями у людині, яка сім років була в найближчому оточенні Зеленського і виконувала всі його найделікатніші доручення… І нічого не сказала про корупцію, не назвала прізвищ… Я вас прошу, невже 2019 рік два рази не дав вам по голові роком 2022-м і не б’є аж досі, що ви готові впасти в обійми першого зайди, який пообіцяє вам полегшений шлях?

Не будьте наївними. До нових захоплюючих зустрічей.