Все у нас буде гаразд!

ПОНЕДІЛОК, 24 СЕРПНЯ. День Незалежності. Людей у Сумах помітно менше, але саме сьогодні чомусь зустрічаю друзів і добрих знайомих. Вітаємось. Всі пам’ятають про Незалежність і сприймають свято досить особисто, неформально, не як “пєрвомай” якийсь. Друзі, земляки, вітаю усіх, хто тримає життя у цій місцині, що зветься нашою Україною! Військові – це окремо і у першу чергу. А ще дівчата, які щодня продають мені хліб і не забувають сказати: “Гарного дня, мирного неба”. І ті, хто цей хліб випікає. Незнайомі добрі люди, які працюють, аби у нас були світло, вода, газ. Та хіба кожного згадаєш! Усі, хто на своєму місці робить свою справу – трошки герої, вибачайте за пафос. Не з’їдять кацапи Україну, дзуськи!

ВІВТОРОК, 25 СЕРПНЯ. Минулого тижня побіжно згадував про новий “мирний план”, начебто розроблений нашими європейськими доброзичливцями. Сьогодні відомо достеменно, що план є, тільки до його створення долучились ще й США і презентував цей проєкт наш президент. Там про зупинення бойових дій, розведення військ, створення буферної зони і все таке. Мудро, людяно, конструктивно, але ось сиджу й сам собі думаю: “Навіщо трудилися, люди добрі, путін же нізащо на таке не погодиться! Бо ця війна, на якій гинуть люди, є гарантією його власного життя”. Може й слабенький з мене аналітик, та ось таке крутиться в голові. Ще інтрига з високих сфер: до мацкви прилетіло якесь велике цабе із США. Та таке чималеньке, що аж американці попросили тимчасово туди нічого небезпечного не запускати. Хто завітав – наразі достеменно невідомо, та згодом дізнаємось, у добу відкритого інфопростору це як шило у мішку. Господи, про що це я! Поруч щось вибухнуло, світло блимає, 8,5 тисяч північних корейців звідкись вигулькнули біля Сумської ділянки кордону, Конотоп, кажуть, без газопостачання, у Сумах – ремонт водозабору, а я – у захмарних сферах глобальної політики!

СЕРЕДА, 26 СЕРПНЯ. Так, мали рацію здогадливі коментатори, прилітав на мацкву аж цілий Джон Редкліф, директор ЦРУ. Побув та вже чкурнув. А що нам із цього – цю тему ще обсмоктуватимуть і жуватимуть поважні фахівці-політологи, політтехнологи, блогери, баби на базарі, та всякий охочий. Якщо це нетривале гостювання якось повпливає на наші справи – побачимо, а якщо ні, то й ні.

ЧЕТВЕР, 27 СЕРПНЯ. Про те, що у Києві була бурхлива ніч, дізнавсь раніше, ніж послухав новини. Друг відписав стисло: “Вночі – гучно. Вранці досипаю….”. І не треба деталей, чи не так? Зробили перерву кацапи, поки поважний американець був у них, та знов за своє. Ото вам, шановна світова спільнота й усі мирні ініціативи! Суми? А як же ж. Рівно о 20.30 – серія вибухів. Що то будо – знатиму вранці, лише тільки ніч пережити.

П’ЯТНИЦЯ, 28 СЕРПНЯ. Це були КАБи. Вбили чоловіка, є поранені. Ось з таких новин починається день. А сам день, як такий, гарний, приємно гуляти рідним містом, аби ото не тривоги. В одній поважній державній організації не міг залагодити одну трихвилинну справу через те, що годину поспіль об’являли про небезпеку: то КАБи, то ракети, то якісь “швидкісні цілі”. І під усе це вимикалось світло, усі співробітники дисципліновано переміщувались у підвал, туди ж запрошували відвідувачів, кому терміново щось треба, а хто не хоче – можна йти гуляти на вулицю, тільки попереджають: “Краще пересидьте у нас”. У підвалі невимушена й дружня атмосфера, люди посміхаються, жартують, тільки не забувають сказати у телефони щось на кшталт: “Мамо, не сиди біля вікна!” або:”Піди у коридор і там побудь! Ну музику включи, або шо!”.

СУБОТА, 29 СЕРПНЯ. У магазині поважна “тьотя” роздивляється полицю із крупами та макаронними виробами. Так самозаглиблено промовляє сама собі: “Нема вибору, ой нема…”. І стільки відчаю в інтонації, що аж подивився на асортимент продуктів – все, як годиться: гречка, рис, пшоно, різні макарони, сяке-таке. Може вона, вибачайте на слові, якийсь свій екзистенційний вибір обмірковує або про кінець світу віщує. Голодомор, холод і темряву впевнено обіцяють кацапські віщуни. Поки немає.

НЕДІЛЯ, 30 СЕРПНЯ. Приходив друг із кавуном. Перший мій кавун у цьому сезоні! Їли. Пляшка закінчилась, а півкавуна ще лежить. До чого це я? До того, що все у нас гаразд! І так буде!