Загинув військовий Володимир Кулик з Сумщини

19 березня 2026 року під час виконання бойового завдання захисник Володимир Кулик отримав поранення, наступного дня помер у військовому госпіталі…

Народився 24 жовтня 1987 року в смт Вороніж Сумської області у багатодітній родині, де зростав разом із двома сестричками. Рано зазнавши великої втрати — у 8 років залишився без мами — він змалку став опорою для батька та турботливим старшим братом для сестер.

Навчався у Воронізькій ЗОШ №1, після 9 класу вступив до політехнічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету за спеціальністю «Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних ліній» і здобув кваліфікацію техніка-технолога. Згодом на базі Сумського державного університету отримав вищу освіту за напрямом «Машинобудування» та здобув кваліфікацію бакалавра машинобудування за фаховим спрямуванням «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів (технічний фахівець-механік)». У 2008 році проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони.

Працював на підприємстві «Бель Шостка Україна». У коханні створив сім’ю, де народилася донечка Анастасія, яка була для нього найбільшою гордістю та сенсом життя.

Володимир був людиною відкритої душі: щирий, добрий, справедливий, завжди готовий прийти на допомогу. Любив життя у всіх його проявах — захоплювався сільським господарством, риболовлею, ремонтом техніки, спортом. Був активним, товариським, душею компанії. Для рідних — найкращий син, брат, чоловік і батько.

З початком війни не залишився осторонь — ще у 2015 році долучився до захисту України, а у 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив на посаді обслуги зенітно-ракетно-артилерійської батареї, мав звання солдата.

Воював на найгарячіших напрямках — Донецькому, Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Чернігівському. Фронтовий позивний побратими надали «Коріш» — бо був тією людиною, на яку завжди можна було покластися. Він підтримував бойовий дух, ділився теплом і навіть на фронті знаходив можливість порадувати інших своїми кулінарними стравами.

За віддану службу був відзначений низкою нагород: орденами «За хоробрість» III та II ступенів, медаллю “За участь в боях “Бахмутський рубіж”, нагрудним знаком «Христа Спасителя», подякою народного депутата України, Почесною грамотою Сумської обласної ради.

Володимир мріяв про просте й найцінніше — мир, подорожі, довге та щасливе життя поруч із родиною. Він планував довгоочікувану зустріч із донькою… але не судилося.

Вічна пам’ять і слава Герою!