Не знаєш, куди піти – йди спати!

ПОНЕДІЛОК, 13 СІЧНЯ. Такий день добрим не буває. Досі не отримав “новорічну тисячу”, зайшов до банку запитати, як вона, сердешна, почувається. Кажуть: “А ви хіба не знаєте, що перед Новим Роком була кібератака від росіянців? Тепер всі бази даних відновлюються, зачекати доведеться!”. Та я що ж, я ж нічого, чекати, то й чекатиму, цього ми навчені. Досі гасять пожежі від вчорашніх БПЛА, точніше, від уламків. Одне тішить, що вже майже вправились і люди не постраждали. Від наших уламків там, в глибині росії, бува, тижнями горить.

ВІВТОРОК, 14 СІЧНЯ. Найпатріотичніші та найпильніші українці мешкають за кордоном. Зранку знайомі “вимушено-переміщенці” влаштували мені алярм: “Чи правда, що кацапи до Сум прорвалися?!”. Аж отетерів. Виглянув у вікно – все спокійно, ніяких “Z”. Розібрався, не кваплячись – був такий інфовкид, чи помилкове повідомлення. Але там було не “до Сум”, а “на державному кордоні на території Сумщини”. Та й це брехня, не зайшли. Але ж яка цікава специфіка сприйняття новин на великій відстані!

В інфопросторі провідна тема – вірогідна зустріч двох дідів – московського і американського. Гадають та розмірковують, що один одному розповість, та чи домовляться про щось. Цікавий пазл, але практично нікчемний. Тільки й відомо, що один з них хоче собі Україну, другий – Гренландію з Канадою, та ще щось там у Панамі на додачу. Як казала одна знайома лікарка, бажаючи мене підбадьорити щодо якихось непевних симптомів: “Не варто хвилюватися, цікаво ж буде простежити у розвитку!”. Але ж настрій похмурий. Неприємно залежати від примх та амбіцій якихось чужих та підозріло неадекватних дідуганів.
СЕРЕДА, 15 СІЧНЯ. Вночі прилітали КАБи. Не почув. Про наслідки наразі не повідомляють. З власних джерел отримав підтвердження, що на росії почали блокувати YouTube. Цілком логічний перебіг подій, їм все, що треба розкажуть і покажуть у телевізорі. Он у Китаї давно існує мережа на кшталт “внутрішнього, китайського Інтернету”. Тільки встиг про це згадати, як зник зв’язок з мережею тут, у мене. Паніка. Знов кібератака? Довелось згадати, що друковані книжки – теж актуальний винахід, хоч і ХV століття, а засинати і прокидатись, орієнтуючись на сонечко – не така вже архаїчна традиція.

ЧЕТВЕР, 16 СІЧНЯ. Інет полагодили, молодці оператори! Повертаюсь до звичного не дуже правильного режиму. Мій газовий лічильник набуває статус поп-зірки – його приходять фотографувати щомісяця, ось сьогодні – знов. Передчуваю, що його портрет має з’явитись на обкладинці якогось популярного видання. Сам я марнославством не зіпсований, але ж ніщо не відбувається без сенсу і мети. Триває збір підписів на тему “Сум’яни чи сумчани”. Перебуваю в азарті і захваті – хто переможе! Хай решта питань зачекає у черзі. На базарі випадково підслухав, як обурюються люди: “Той “шахед” чекали у Сумах, а він на Конотоп полетів! А в нас – тривога!”. Дійсно, неподобство, ніякого порядку.

П’ЯТНИЦЯ, 17 СІЧНЯ. У Сумах вибухи чути тільки за хмарами, а ось у Кривий Ріг прилетіло серйозно. Ракетний удар, четверо людей загинуло, є поранені. Сиджу, намагаюсь налаштуватись на “сприйняття невідворотності”. Виходить не дуже.
СУБОТА, 18 СІЧНЯ. Гарний день – отримав урядову подарункову “тищу”. Від захвату сплатив всю комуналку й пригощав качок на озері гарячим хлібом. Їли, але розмову “за життя” не підтримували. Спілкувався сам із собою. На диво цікава, інтелігентна людина, я вам скажу. Не нарцисизм, а обережність у виборі оточення!

НЕДІЛЯ,19 СІЧНЯ. Вимикаю комп, бо не хочу думати про інаугурацію. Наїмсь гречки та піду спати, бо більш нема куди йти. Трамп без мене не пропаде.