Під Бахмутом загинув Артем Баранчук з Сумщини

Артем Володимирович Баранчук, старший солдат, помічник гранатометника батальйону оперативного призначення помер після отриманих 28 жовтня 2024 р. поранень у бою біля населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.

Артем з’явився на світ 6 серпня 1998 року в Шостці. Змалечку Артем відзначався добротою, чуйністю, відкритістю. Він зростав у любові і був маминою гордістю. Прийшов час і, тримаючись за теплу мамину долоньку, він прийшов на навчання у школу №5. Там і досі з теплом згадують допитливі очі і дружній характер старанного учня і його неймовірне захоплення комп’ютерами. Артем закінчив шкільне навчання і обрав спеціальність «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення». Її він отримав в держаному навчальному закладі «Шосткинський центр професійно – технічної освіти».

Після опанування професії доля закинула Артема до обласного центру, де він став працювати в Сумській виправній колонії. А далі – строкова служба в армії і прийняття справжнього чоловічого рішення. Артем Баранчук підписує контракт з Першою Президентською бригадою оперативного призначення Національної гвардії України імені гетьмана Петра Дорошенка. Саме служба у Національній Гвардії України стала покликанням молодого чоловіка. Згодом Артем був переведений до військової частини 2260 Національної гвардії України з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав, де дуже відповідально ставився до виконання наказів військового керівництва.
Війна… Ця клята війна змінила життя багатьох чоловіків в України. Чорним крилом вона торкнулася і Артема Володимировича.

З лютого 2024 року він виконує бойові завдання на Сході країни. У батальйоні оперативного призначення КАРНА відзначали Артема Баранчука як виваженого і відповідального бійця. А він цінував бойових побратимів і не зважаючи на важкі умови, завжди намагався підтримати їх. У лютому Артем отримав важке поранення. Довге лікування протягом півроку, ще два місяці реабілітації – і він знов відправляється на передову, до своїх бойових друзів.

Як би важко не було, молодий чоловік не забував телефонувати найріднішій у світі людині – мамі. З нею у Артема був особливий зв’язок. Хоч і на відстані, мама завжди відчувала синову любов, турботу, повагу. А навзаєм надсилала щирі молитви і доброту.
Та доля виявилася безжальною.

28 жовтня мама отримала сумну звістку, що її син зник безвісти. Згодом надійшло офіційне повідомлення… Артем Володимирович Баранчук, старший солдат, помічник гранатометника батальйону оперативного призначення помер після отриманих поранень у бою біля населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.

Йому навічно 26 років…

Вічна пам’ять і слава Герою!