Танкісту з Недригайлова Денису Левченку необхідна медична допомога

Запалення легень – хвороба дуже серйозна сама по собі. Навіть якщо лікуватися дуже відповідально, в комфортних умовах лікарні, ретельно виконуючи всі приписи лікарів. А якщо захворів воїн на війні? Про які комфортні умови може йтися, про яку ретельність виконання приписів?! Чимало хлопців хворіють, переносячи хвороби “на ногах”, не звертаючи належної уваги на своє здоров’я. А звідси – недоліковані належним чином недуги, ускладнення з переходом на інші органи, падіння рівня імунітету та всілякі супутні проблеми. Так, на жаль, сталося і з нашим земляком з Недригайлова, воїном Збройних Сил України, танкістом Денисом ЛЕВЧЕНКОМ. Недолікована пневмонія дала ускладнення на серце. І нашому мужньому захиснику потрібна термінова операція, яка вартує величезних коштів.

…Коли москальські танки кількасотенними колонами проходили через Недригайлів у напрямку Києва, чимало місцевих людей від страху просто не могли вийти на вулицю. Було зрозуміло, що діло дуже погане, – вороги захопили нашу землю без ніякого спротиву, колони техніки йшли нашим районом, як на параді. І тільки деякі відчайдухи розуміли: треба щось робити! Серед таких безстрашних і, як кажуть, безбашенних був і Денис. Він виходив на трасу, зблизька знімав на телефон ворожу техніку, ворожих солдатів ще й приправляв свою операторську діяльність іронічними коментарями, а відзняте – відправляв куди слід. Відчайдух – та й годі! Він наче тоді вже знав, що Україна обов’язково переможе і – його зйомки стануть доказами військових злочинів держави-агресора проти мирних жителів. Очевидно, вже тоді Денис прийняв рішення: захищати свою землю від окупантів. Справжнє чоловіче рішення! Не той це хлопець, щоб сховатися за чиєюсь спиною чи втекти від відповідальності за свою державу, за свою рідню.

З першого ж дня повномасштабного вторгнення москалів, 24 лютого 2022 року, вмотивований патріот Денис Сергійович Левченко вирішив йти до війська – воювати за Україну. Він став танкістом. Два роки напруженої служби, виснажливих боїв, болючих втрат, загибелі побратимів… Навіть коли Денис тяжко захворів, він відчував свою відповідальність перед товаришами. На ньому числився автомобіль, який треба було відігнати в певне місце. Приїхав, а тут виявилося – вісім побратимів не повернулися з бою, і решті хлопців, що тримають позиції, треба підмога. І Денис залишився з товаришами, не зважаючи на критичний стан здоров’я. А воно ж не залізне…

Він страшенно соромиться просити про підтримку грошима. Коли його мама Алла Миколаївна у відчаї виставила у Фейсбуці пост про складну ситуацію, Денис вимагав зняти написане. Але його родина, дійсно, не в силах оплатити таку життєво необхідну йому дороговартісну операцію. І в цьому можемо допомогти ми – земляки, друзі й однокласники, знайомі й незнайомі, небайдужі українці, які своїми посильними внесками – хто скільки подужає – можемо підтримати нашого відчайдушного захисника, обнадіяти нашого сміливого воїна. Гуртуймося й об’єднуймося в добрій справі вияву нашої вдячності чоловіку, який без роздумів встав на наш захист!

Жанна Абаровська, Недригайлів

Картка для допомоги воїну:

Приват 5168 7456 7575 7568 – на ім’я Левченко Алла Миколаївна, мами.