Свій до свого

Спекотним серпневим полуднем на перехрестя біля сумської «Мануфактури» з ревом, достеменно схожим на звук «шахеда», вирулила незле затюнінгована автівка бронзового кольору з чотирма вихлопними трубами. Перехожі, хто не бачив автівки, перелякано присіли і втягнули голови в плечі, озираючись на небо. Зауваживши зрештою, що небезпеки немає, видихали і висловлювалися різними словами у бік бронзової автівки, що, заклавши пару віражів, рвонула Харківською.
Кількома днями раніше групу досить відомих у місті волонтерів-активістів, що проводила в центрі міста концерт, звинуватили в порушенні правил під час повітряної тривоги. Сусіди нарікали на гучну музику, що нагадує вибухи, і страшенно сварилися.
Очевидно, що поведінку водія бронзової автівки ми трактуємо однозначно негативно. У соціальних мережах не довелося зустріти дописів безпосередньо про цей випадок, проте про нічні перегони зі страшним ревом вулицями міста і бездіяльність поліції з цього приводу читати доводилось. Проте, цей матеріал – не про роботу поліції, яку викликали, до речі, сусіди волонтерів-активістів, щоб та навела лад. Волонтерів у соціальних мережах потім багато людей дуже сильно захищали: «знайшли, на кого наїхати!», «вони збирають мільйони на ЗСУ!», «це свої люди, а ви скільки грошей здали на ЗСУ?!».
І дійсно, це правда. Так і є – ці волонтери молодці, вони неймовірно потужно допомагають ЗСУ. До речі, хто його знає, може, водій бронзової автівки також – крутий волонтер? Бо, наприклад, той чоловік, який порушив ПДР і вступив у конфлікт із поліцією в Дніпрі, в результаті якого його застрелили – він же також хвалився грамотами за волонтерську допомогу. Так що не будемо поспішати засуджувати людей за уявні чи наявні протиправні вчинки. Можливо, це свої: волонтери чи активісти, родичі чи знайомі, які роблять багато гарних справ. Інша справа, якби так робили члени ОПЗЖ або інші політики, мер, та й взагалі, якісь інші люди, яких ми не знаєм або які нам не подобаються.
Наразі у мене виходить саме такий висновок. Можливо, він когось обурює, але тоді такі люди мусять визнати – український принцип «свій до свого по своє» – не для них. Бо поки що частина країни живи саме за ним. А просунута частина давно трансформувала цей принцип у «свій до свого по чуже». Але це вже найвищий пілотаж.

Висока політика
Леонід Кучма, як став президентом України, підтягував в управління країною своїх, дніпропетровських. Віктор Ющенко – своїх, хоружівських, Віктор Янукович, відомо, своїх, донецьких, Петро Порошенко – вінницьких, і тільки Володимир Зеленський розширив це коло з суто регіонального до корпоративного – провідні посади в державі зайняли люди, близькі до шоу-імперії «Квартал 95». Нічого доброго з цього не вийшло, бо призначати друга дитинства і партнера по бізнесу керувати СБУ – це занадто навіть для України. І це принесло і продовжує нести трагічні наслідки для держави. Але не для Баканова.
Ми можемо опускатися нижче і нижче по всіх службових державних східцях, і, напевне, скрізь будемо бачити, як торжествує цей принцип «свій до свого по своє», точніше, отут якраз – «по чуже». Бо низка корупційних скандалів, пов’язаних із головою ОП та членами і родичами членів партії «Слуга народу» прямо протирічить принципам тендерів Prozoro. Бо тендери і конкурси ведуть до тих, у кого якісніше і дешевше, але аж ніяк не до «своїх». Хіба умови тендерів можна виписати так, що саме «свій», а ніхто інший, його виграє.
Новим міністром оброни буде призначений керівник фонду Держмайна Рустам Умеров. Напевне, ви не так часто чули це прізвище під час війни, хоча Умеров, окрім безпосереднього керівництва фондом, виконував ще дві важливі функції. Перша: контролював (моніторив?) зовнішні поставки озброєння. Яким чином, невідомо, але так пишуть знаючі люди. Друга: комунікаційна. Про це пише екс-канцлер ФРН Герхард Шрьодер, один із найближчих німецьких друзів путіна, у своїх спогадах. За словами Шрьодера, на початку березня 2022 р. Умеров вийшов через керівника одного зі швейцарських медіа-холдингів на нього з пропозицією перемовин. Скоро в Туреччині зустрілися кілька високопосадовців цієї країни, Шрьодер і Умеров, який передав листа путіну від Зеленського, очевидно, з пропозиціями мирних угод. Шрьодер доставив цього листа путіну. Активно був включений у процес також Роман Абрамович, і на початку квітня у Стамбулі відбулися ці відомі і загадкові перемовини, путін ще потім махав перед обличчями африканських лідерів якимось папірцем про «умови миру», начебто підписаних українською стороною.
Тобто ми можемо зробити висновок, що Умеров не просто «свій» для Зеленського і Єрмака, а особа, яка користується їх повною довірою. І не тільки, очевидно, їх довірою. І людина він на посаді міністра оборони дуже не випадкова. Швидше, навпаки, зважаючи на коло тих, хто складає сьогодні українську владу, і справді уповноважений приймати рішення.

Коломойський і його справи
Очевидно, варто нагадати, ким є Ігор Коломойський для нинішньої української влади. Якщо коротко, то людиною, яка вклала немалі кошти у передвиборчу компанію Володимира Зеленського і партії «Слуга народу». Зеленського і Коломойського пов’язують давні ділові стосунки, спільні інтереси і ненависть до екс-президента Петра Порошенка. США давно вимагають екстрадиції олігарха, проте, не так давно Зеленський своїм указом позбавив Коломойського громадянства (але на суді з’ясувалось, що таки не паспорта). І от тепер, буквально чи не під час візиту керівників українських антикорупційних органів до США, де одним із питань напевне була екстрадиція Коломойського, СБУ пред’являє тому підозру, веде до суду, суд виписує заставу і все таке. І чомусь соціальні мережі наповнюються коментарями, що «Квартал 95» зняв чергову серію, бо вся ця «вистава» – лише бажання випередити тих (НАБУ), хто пред’явить олігарху справжні звинувачення і екстрадує до США, де по тому плаче (ридає) тюрма на багато років.

Спогади про невдале
Колись у рідному сіті зібралася компанія з найкращих людей, серед яких були громадські діячі, підприємці, викладачі вишів, студенти, журналісти. Вони вирішили, що прийшов час перетворити місто на квітучий сад, бо все для цього у місті є: і бюджет, що росте, і прекрасні люди, і виробничий та науковий потенціал. Вони написали прекрасну виборчу програму, талановито донесли її до мешканців і сенсаційно виграли місцеві міські вибори. Ледь не забув: їхнім лідером був веселий, говіркий, кмітливий кандидат у мери, який також виграв вибори. Але пройшло зовсім небагато часу, і від прекрасної передвиборчої програми не залишилося ні чорта. Компанія найкращих людей стала фракцією міської ради, і разом із іншими фракціями завзято стала ділити землю, бюджет і майно. Їхнім лідером так само залишався веселий і кмітливий, а прекрасні люди, трохи наче виправдовуючись, казали, що він «свій», і для того, щоб отримати щось для «себе» або «своїх виборців», треба голосувати так, як вирішить фракція. Лише кілька людей мали совість і написали заяву про складення депутатських повноважень. Під час другого терміну «прекрасні люди» створили мегаЖЕК «Сумижитло», що розікрав мільйони, перекроїли в угоду перевізників транспортну схему, та й годі перераховувати все зло, скоєне ними громаді. Мер, який докотився до підтримки Януковича, зрештою був вигнаний з посади, але більшість із «прекрасних людей», в тому числі, щирі патріоти, і досі сумують за часами, коли вони могли відкривати двері у приймальню «свого» міського голови без стуку. Так місто втратило неймовірний шанс, бо свій пішов до свого по своє і не забув при тому прихопити по ходу і трохи (а хто й не трохи) чужого.

За крок до майбутнього
Ми завжди виходимо з того, що Україна переможе. І це правильно з усіх точок зору. Проте, якою буде перемога, на якій лінії зіткнення чи якому кордоні зупиниться війна, ми не знаємо. Ми знаємо лише одне – ціна вже заплачена неймовірно висока. І більшість людей, говорячи про результати цієї перемоги для України, говорять про те, що якість життя мусить стати іншою. Мається на увазі те, що Україна зрештою мусить стати цивілізаційною країною, а не сумішшю пережитків СРСР, звичок, запозичених у росії та власних поведінкових стереотипів, одним із яких і є той самий принцип «свій до свого по своє». Так виживали колись на хуторах або у скрутні часи, підтримуючи один одного, так можна (і варто) підтримувати місцевого виробника, що виробляє гарні товари чи надає якісні послуги. Але направду правила мусять бути однаковими для всіх: і на проїжджій частині, і під час повітряної тривоги, та де-інде, в незалежності від того, «свій» ти чи не дуже.
Коли ми толеруємо злочини або корупцію людьми, які пов’язані якимось чином з нами за принципом «він гарний хлопець» або «він багато донатить на ЗСУ» – закладаємо підвалини майбутнього суспільства, де знову не буде рівності. Хіба до наявних корумпованих угрупувань прокурорів, поліцейських, суддів, людей, дотичних до правлячої партії ми здобудемо ще декілька нових. І тоді свої перетворяться на чужих. І все розпочнеться по новому колу.
P.S. Здалося б, до чого тут папа римський? Який він нам родич? Нам-то, звісно, що ні, хоча папа неодноразово згадував таємного католицького кардинала, українця за походженням, який допоміг зробити юному аргентинцю перші кроки в церкві. Проте, коли то було. Папа римський Франциск наразі декларує абсолютно проімперські і проросійські тези. Він працює на свою аудиторію в Латинській Америці і на своїх кураторів. Які просто зараз прийшли до нього «по своє».

“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.